клеймувальник
КЛЕЙМУВА́ЛЬНИК, а, ч., спец. Робітник, що займається клеймуванням чого-небудь.
Довгий час важкою працею для клеймувальників було.. клеймування гарячих блюмів і слябів (Наука.., 6, 1956, 16).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клеймувальник — клеймува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- клеймувальник — -а, ч., спец. Робітник, що здійснює клеймування чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клеймувальник — КЛЕЙМУВА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що займається клеймуванням чого-небудь. Клеймування готового прокату здійснює клеймувальник дільниці технічного контролю (з навч. літ.); Близько року брат працював клеймувальником птиці на птахофабриці (із журн.). Словник української мови у 20 томах