1. Словник української мови у 20 томах

кликання

КЛИ́КАННЯ, я, с.

Дія за знач. кли́кати 1–3.

На ніякі її кликання не відзивався [Владко], немовби був глухий (І. Франко);

Кузь не раз хвалився, що у сні чує, як блоха по соломі пролізе, але, видко, брехав, бо Грицуневого кликання зовсім не чув (В. Винниченко);

Справжній початок кликання весни та її зустріч починається з появою перших птахів, близько 23 лютого за старим стилем (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кликання — кли́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кликання — -я, с. Дія за знач. кликати 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кликання — Кли́кання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. кликання — КЛИ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. кли́кати 1-3. На ніякі її кликання не відзивався [Владко], немовби був глухий (Фр., VI, 1951, 316). Словник української мови в 11 томах
  5. кликання — Кликання, -ня с. Зовъ, призывъ. Словник української мови Грінченка