клокати
КЛО́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Видавати короткий, глухий звук під час удару, падіння, зіткнення із чим-небудь, а також унаслідок дії якогось механізму і т. ін.
Хлопець розклепав повіки, – навколо побулькував дощ, пошеберхував, клокав (Є. Гуцало);
// безос.
Кінь під Богданом хропів із надсади, і клокало, кавкало в ритм бігу десь йому в грудях (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клокати — кло́кати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- клокати — див. цмокати Словник синонімів Вусика
- клокати — -аю, -аєш, недок., розм. Видавати короткий, глухий звук під час удару, падіння, зіткнення чого-небудь, а також унаслідок дії якого-небудь механізму тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клокати — КЛО́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати короткий, глухий звук під час удару, падіння, зіткнення чого-небудь, а також унаслідок дії якого-небудь механізму тощо. Словник української мови в 11 томах