клокичка
КЛОКИ́ЧКА¹, и, ж.
Кущ або невелике дерево родини клокичкових.
Клокичка поширена в південній частині Середньої Європи, Середземномор'я, на Кавказі, а також у Малій Азії (з наук. літ.);
У Закавказзі бутони клокички разом із молодими пагінцями збирають і квасять із різноманітними приправами та спеціями (з наук.-попул. літ.);
Насіння клокички багате на олії й за смаковими якостями дуже схоже на фісташкове (з навч. літ.).
КЛОКИ́ЧКА², и, ж., діал.
Дерев'яний дзвіночок, який вішають худобі на шию, щоб тварина не загубилася.
По лісі калатають клокички – десь пасеться товар (Леся Українка);
Іде наша Лиска додому, рогами похитує, клокичкою торохтить (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клокичка — див. дзвін Словник синонімів Вусика
- клокичка — -и, ж., діал. Дерев'яний дзвіночок, якого вішають худобі на шию, щоб не загубилася. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клокичка — Кущ або низеньке дерево; зона помірного клімату Євразії і Пн. Америки; 10 видів; плід — випуклий, із пергаментоподібними стінками, кошичок. Універсальний словник-енциклопедія
- клокичка — КЛОКИ́ЧКА, и, ж., діал. Дерев’яний дзвіночок, який вішають худобі на шию, щоб не загубилася. По лісі калатають клокички — десь пасеться товар (Л. Укр.,111,1952, 224). Словник української мови в 11 томах