1. Словник української мови в 11 томах

клокичка

КЛОКИ́ЧКА, и, ж., діал. Дерев’яний дзвіночок, який вішають худобі на шию, щоб не загубилася.

По лісі калатають клокички — десь пасеться товар (Л. Укр.,111,1952, 224).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клокичка — див. дзвін Словник синонімів Вусика
  2. клокичка — -и, ж., діал. Дерев'яний дзвіночок, якого вішають худобі на шию, щоб не загубилася. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клокичка — КЛОКИ́ЧКА¹, и, ж. Кущ або невелике дерево родини клокичкових. Клокичка поширена в південній частині Середньої Європи, Середземномор'я, на Кавказі, а також у Малій Азії (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. клокичка — Кущ або низеньке дерево; зона помірного клімату Євразії і Пн. Америки; 10 видів; плід — випуклий, із пергаментоподібними стінками, кошичок. Універсальний словник-енциклопедія