клокати
КЛО́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати короткий, глухий звук під час удару, падіння, зіткнення чого-небудь, а також унаслідок дії якого-небудь механізму тощо.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клокати — кло́кати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- клокати — див. цмокати Словник синонімів Вусика
- клокати — -аю, -аєш, недок., розм. Видавати короткий, глухий звук під час удару, падіння, зіткнення чого-небудь, а також унаслідок дії якого-небудь механізму тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клокати — КЛО́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати короткий, глухий звук під час удару, падіння, зіткнення із чим-небудь, а також унаслідок дії якогось механізму і т. ін. Хлопець розклепав повіки, – навколо побулькував дощ, пошеберхував, клокав (Є. Словник української мови у 20 томах