клопіт

КЛО́ПІТ, поту, ч.

1. Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога (у 1 знач.).

За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі, Моє серце сповнялось клопотом (В. Самійленко);

– Та нам це такий оце клопіт, що й вечеря не в вечерю; хлопець десь дівся (С. Васильченко);

Так починався день, повний клопоту, радощiв, тривоги, одчаю, гордостi й щастя (В. Винниченко);

// Труднощі, пов'язані з вихованням, доглядом кого-, чого-небудь.

Малі діти – малий клопіт, а підростуть – буде великий (приказка);

Нещаслива доля випала й їй, моїй матусі, – мати клопіт з двома дітьми, з яких одною дитиною був я, а другою неборака-батько (Б. Антоненко-Давидович);

Надто багато йому [Омелькові] клопоту з квочками, їх аж три, дві рябі і одна чорна, вони, як і всі квочки світу, вреднючі й люті (Ю. Мушкетик);

// Думка про справи, що турбують, хвилюють когось.

Писати ж тоді, коли чоловік перевтомлений і має обтяжену клопотами голову, дуже трудно (М. Коцюбинський);

Вибіг Денис із школи з повною головою клопоту (О. Копиленко);

Інші клопоти обсіли наші неспокійні голови, бажання зупинити поїзд потроху віддалилось, зникло на безкінечних рейках часу (А. Дімаров).

2. Заняття, справа, робота, виконання або здійснення яких пов'язані з труднощами.

Тут ржання кінське з тупотнею, Там разний [різний] гомін з стукотнею, Скрізь клопіт, халепа, сто лих! (І. Котляревський);

Звісно, в будні, сповнені клопоту, до церкви приходили тільки старі – вони побожно слухали палкі молитви священика (М. Старицький);

В місті менше клопоту: нема там цього клопітливого сільського господарства, тих поганих волів, овець, свиней, курей, гусей (І. Нечуй-Левицький);

Осінь надворі, дощ у шиби періщить, з господарством менше клопоту – картоплю викопали, брикет і дрова я ще влітку завіз (В. Дрозд).

3. Обтяжливий, неприємний обов'язок; тягар (у 3 знач.).

Коли Усманові випадало готувати баню, він брався за цю марудну роботу без всякого ентузіазму: один клопіт, мовляв, нічого героїчного (О. Гончар);

Сестра нічого не може вдіяти: чоловік з батьком у згоді. Вважають, що хлопець їм за клопіт... (К. Гриб).

4. розм. Певна справа, ділова потреба.

[Монтаньяр:] Долізеш вниз, а там вже клопіт мій, як переправити тебе ще й далі (Леся Українка);

З того боку шляху підійшов Сашко. І до Нагнибіди з якимось клопотом (А. Головко);

[Дід:] Учить [Марія], кажеш? Що ж, це буває, діло молоде... А в мене, бачиш, клопіт є до неї (О. Левада).

Завдава́ти (задава́ти) / завда́ти (зада́ти) кло́поту див. завдава́ти;

Ма́ти кло́піт див. ма́ти²;

Напи́тувати / напита́ти ли́ха (біди́, го́ря, кло́поту і т. ін.) див. напи́тувати.

○ (1) Без кло́поту, у знач. присл. – без труднощів, не докладаючи зусиль.

Всякому своя доля: один рук не покладаючи працює, а другий його працю без клопоту поїдає! (Панас Мирний);

(2) За кло́потами, у знач. присл. – будучи зайнятим різними справами, перебуваючи в турботах.

– Розумію, проґавив. За клопотами світу білого не бачив (Б. Левін);

Попервах не знала [Роксолана] самотності навіть під час затяжливих походів Сулейманових, не помічала її за клопотами з дітьми (П. Загребельний);

(3) На кло́піт, у знач. прийм., з дав. в. – указує на негативні наслідки, клопоти, пов'язані з чимсь.

[Степанида:] Як хирів [Іван], як мучився, а не захирів, зріс на клопіт нам (М. Кропивницький);

Слова управителя терпко занепокоїли Терентія Плачинду, який “по Божій ціні” скупив у кількох переселенців садиби й хати. Ще й справді хтось задумає лишитися йому на клопіт (М. Стельмах).

◇ Клопота́ти кло́потами див. клопота́ти;

Нароби́ти кло́поту див. наро́блювати;

Не оббере́шся (не обере́шся, не обібра́тися і т. ін.) ли́ха (біди́, кло́поту і т. ін.) див. оббира́тися;

(4) Не твій (його́, ваш і т. ін.) кло́піт <�Не твоя́ (його́, ва́ша і т. ін.) хворо́ба (печа́ль)> – тебе (його, вас) не стосується, не повинно турбувати що-небудь.

– Де ж ти можеш взяти ті гроші? – .. з підозрінням спитав Ось. – Де візьму, то візьму. Не твій клопіт (В. Винниченко);

Дядько поправив шапку і недовірливо перехнябив плечима: – Якщо на предмет хлібозакупки [хлібозакупівлі] або про м'ясо, то трудно. Не зійдуться. – Це вже не твоя хвороба, а моя. Роби, що кажуть (Григорій Тютюнник);

[Сторчак:] На мотоциклах катаєшся! Вилетиш колись з тієї коляски... [Мар'яна:] Не твоя печаль (М. Зарудний);

Власне, це мав би бути не її клопіт. Мусила б зараз там порати потерпілих її попередниця по медпункту Варвара Пилипівна (О. Гончар);

(5) Обсіда́ють / обсі́ли кло́поти кого – хто-небудь дуже зайнятий, обтяжений різними справами, турботами.

– Вдень мене обсідали клопоти – доводилось сперечатися з дипломованими фахівцями (Яків Баш);

Стягти́ (стягну́ти) біду́ (кло́піт) див. стяга́ти;

(6) Яки́й кло́піт? кому:

а) уживається для підкреслення небажаності чийогось утручання в що-небудь.

– Нервова в мене робота... За всім слідкуй, щоб порядок був... а приїжджі, знаєш які, – водять усяких, прости, Господи... – А вам який клопіт? (Ю. Винничук);

– Ходив до неї? – Тобі який клопіт? – Вона не любить тебе. – Помовчи ліпше (Є. Пашковський);

б) уживається для вираження байдужості до кого-, чого-небудь.

– Кому який клопіт, коли я все встигаю, коли працюю чи відпочиваю? (із журн.).