клопіт

Неприємність, морока, заморока, прикрість; турбота, занепокоєння, тривога, р. турба, турбація, турбанина, д. клопітня; П. тягар; ЖМ. діло, справа.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клопіт — (турботливі думки про забезпечення когось чимсь) турбота, (з виявом допомоги) піклування, опіка, увага, (з преживаннями) уболівання, діал.: фатиґа, грижа. Словник синонімів Полюги
  2. клопіт — кло́піт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. клопіт — див. морока; неспокій Словник синонімів Вусика
  4. клопіт — -поту, ч. 1》 Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога. || Труднощі, пов'язані з вихованням, доглядом кого-, чого-небудь. || Думка про справи, що турбують, хвилюють когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. клопіт — КЛО́ПІТ, поту, ч. 1. Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога (у 1 знач.). За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі, Моє серце сповнялось клопотом (В. Словник української мови у 20 томах
  6. клопіт — В кожній хаті, колопоту по букаті. Кожна родина має свої невдачі. Кого добро розпирає, той собі клопоту шукає. З буйности робить те, що заборонене законом, тим і відвічає перед законом. Клопіт клопотові нерівний. Є більші і менші. Лиш мертві без клопоту. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. клопіт — не оббере́шся (не обере́шся, не обібра́тися і т. ін.) ли́ха (біди́, кло́поту і т. ін.) з ким—чим і без додатка. Будеш мати багато турбот, неприємностей через когось, щось. — Ну що його робить? — Сказала Ведмедиха. Фразеологічний словник української мови
  8. клопіт — КЛО́ПІТ (заняття, справа, робота, пов'язані з труднощами щодо їх виконання), КЛОПОТНЕ́ЧА розм., КЛОПІТНЯ́ розм., МОРО́КА розм., ЗАМОРО́КА розм., ЗА́ХІД розм., ТАРАПА́ТА діал., ПА́ТОРОЧ діал. Словник синонімів української мови
  9. клопіт — Кло́піт, -поту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. клопіт — КЛО́ПІТ, поту, ч. 1. Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога. Пан писар був у клопоті: він сам гаразд не знав, чого хотять «доктори» (Коцюб., І, 1955, 194); За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі. Мов серце сповнялось клопотом (Сам. Словник української мови в 11 томах
  11. клопіт — Кло́піт, -поту м. Забота, хлопоты; безпокойство. Не мала баба клопоту, та купила порося. Ном. № 10058. З клопоту голова болить. Ном. № 10038. І хазяйка з неї добра, роботяща. Як дійшла вона літ, своїх, то я без клопоту хліб їла. МВ. ІІ. 19. от мені великий клопіт! А мнѣ какое дѣло? Ном. № 4987. Словник української мови Грінченка