клопітний

Значення в інших словниках

1. клопітний — клопітни́й прикметник Орфографічний словник української мови
2. клопітний — -а, -е. 1》 Те саме, що клопітливий. || Який тривожить, хвилює. || Спричинений турботою. 2》 Який вимагає багато уваги, часу, зусиль, терпіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клопітний — КЛОПІТНИ́Й, а́, е́. 1. Те саме, що клопітли́вий. Поміщики вже й самі раді були збутися клопітних Турбаїв (О. Гончар); Деякі гості опинилися формально в клопітнім стані супроти цього проекту (І. Словник української мови у 20 томах
4. клопітний — ЗАБАРНИ́Й (про роботу — який вимагає багато часу, уваги, зусиль), ЗАГА́ЙНИЙ, МАРУ́ДНИЙ, КЛОПІТКИ́Й (КЛОПІТНИ́Й), КОПІТКИ́Й, ГА́ЙНИЙ діал., ПИ́НЯВИЙ діал., КРОПІТКИ́Й рідко. Робота була забарна, вимагала терпіння і великого напруження всіх сил (Д. Словник синонімів української мови
5. клопітний — Клопітни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. клопітний — КЛОПІТНИ́Й, а, е. 1. Те саме, що клопітли́вий. Іван клопітний чоловік (Сл. Гр.); Деякі гості опинилися формально в клопітнім стані супроти цього проекту (Фр. Словник української мови в 11 томах
7. клопітний — Клопітни́й, -а́, -е́ 1) Заботливый. Я їй довожу гарненько, беруся розсудливо... та шкода люю розуму клопітного. МВ. ІІ. 131. 2) Безпокойный, хлопотунъ, надоѣдливый (о человѣкѣ). Іван клопітний чоловік, о) Хлопотливый, безпокойный (о дѣлѣ). Словник української мови Грінченка