1. Словник української мови в 11 томах

клопітний

КЛОПІТНИ́Й, а, е.

1. Те саме, що клопітли́вий.

Іван клопітний чоловік (Сл. Гр.);

Деякі гості опинилися формально в клопітнім стані супроти цього проекту (Фр., VI, 1951, 213);

Кожного разу, коли він повертався після клопітного дня додому, коли надходила ніч, самотність гнітила його (Цюпа, Вічний вогонь. 1960, 80);

// Який тривожить, хвилює.

Кілька ночей йому губився сон від клопітних думок (Ле, Мої листи, 1945, 160);

// Спричинений турботою.

Над його довгим тонким носом залягли клопітні зморшки (Добр., Ол. солдатики, 1961, 114).

2. Який вимагає багато уваги, часу, зусиль, терпіння.

— Клопітна тільки служба. Інколи і на місці не посидиш, ганяють тебе, як солоного зайця (Мирний, III, 1954, 271);

[Суслаєв:] Любов… любов… Я не думав, що це така клопітна річ. То в театр, то за місто, то на човні кататись. А коли ж працювати? (Коч., II, 1956, 226).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клопітний — клопітни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. клопітний — Клопітливий, клопіткий, дбайливий, дбалий, старанний, ретельний, турботливий; (обтяжливий) морочливий, казусний, каверзний, марудний. Словник синонімів Караванського
  3. клопітний — -а, -е. 1》 Те саме, що клопітливий. || Який тривожить, хвилює. || Спричинений турботою. 2》 Який вимагає багато уваги, часу, зусиль, терпіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. клопітний — КЛОПІТНИ́Й, а́, е́. 1. Те саме, що клопітли́вий. Поміщики вже й самі раді були збутися клопітних Турбаїв (О. Гончар); Деякі гості опинилися формально в клопітнім стані супроти цього проекту (І. Словник української мови у 20 томах
  5. клопітний — ЗАБАРНИ́Й (про роботу — який вимагає багато часу, уваги, зусиль), ЗАГА́ЙНИЙ, МАРУ́ДНИЙ, КЛОПІТКИ́Й (КЛОПІТНИ́Й), КОПІТКИ́Й, ГА́ЙНИЙ діал., ПИ́НЯВИЙ діал., КРОПІТКИ́Й рідко. Робота була забарна, вимагала терпіння і великого напруження всіх сил (Д. Словник синонімів української мови
  6. клопітний — Клопітни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. клопітний — Клопітни́й, -а́, -е́ 1) Заботливый. Я їй довожу гарненько, беруся розсудливо... та шкода люю розуму клопітного. МВ. ІІ. 131. 2) Безпокойный, хлопотунъ, надоѣдливый (о человѣкѣ). Іван клопітний чоловік, о) Хлопотливый, безпокойный (о дѣлѣ). Словник української мови Грінченка