клопітний

ЗАБАРНИ́Й (про роботу — який вимагає багато часу, уваги, зусиль), ЗАГА́ЙНИЙ, МАРУ́ДНИЙ, КЛОПІТКИ́Й (КЛОПІТНИ́Й), КОПІТКИ́Й, ГА́ЙНИЙ діал., ПИ́НЯВИЙ діал., КРОПІТКИ́Й рідко. Робота була забарна, вимагала терпіння і великого напруження всіх сил (Д. Бедзик); Набагато складніша і загайніша справа — біля ворсових, набивних товстих килимів (Т. Масенко); Та й доводи у неї розумні, нічого не скажеш, але ж діло незвичне таке, клопітне, марудне... (М. Чабанівський); З клопітким, хоч і незначним завданням мене направили у віддалений район області (Ю. Мушкетик); — Коваль кує, — чуєте? — промовив Рясниченко до матусі. — Чую, чую, — кує. Якась гайна робота (Марко Вовчок); Пір'я дерти — пинява робота (Словник Б. Грінченка); Уже кілька днів він переглядав європейську пресу.. Робота кропітка, марудна (П. Колесник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клопітний — клопітни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. клопітний — Клопітливий, клопіткий, дбайливий, дбалий, старанний, ретельний, турботливий; (обтяжливий) морочливий, казусний, каверзний, марудний. Словник синонімів Караванського
  3. клопітний — -а, -е. 1》 Те саме, що клопітливий. || Який тривожить, хвилює. || Спричинений турботою. 2》 Який вимагає багато уваги, часу, зусиль, терпіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. клопітний — КЛОПІТНИ́Й, а́, е́. 1. Те саме, що клопітли́вий. Поміщики вже й самі раді були збутися клопітних Турбаїв (О. Гончар); Деякі гості опинилися формально в клопітнім стані супроти цього проекту (І. Словник української мови у 20 томах
  5. клопітний — Клопітни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. клопітний — КЛОПІТНИ́Й, а, е. 1. Те саме, що клопітли́вий. Іван клопітний чоловік (Сл. Гр.); Деякі гості опинилися формально в клопітнім стані супроти цього проекту (Фр. Словник української мови в 11 томах
  7. клопітний — Клопітни́й, -а́, -е́ 1) Заботливый. Я їй довожу гарненько, беруся розсудливо... та шкода люю розуму клопітного. МВ. ІІ. 131. 2) Безпокойный, хлопотунъ, надоѣдливый (о человѣкѣ). Іван клопітний чоловік, о) Хлопотливый, безпокойный (о дѣлѣ). Словник української мови Грінченка