клюватися
КЛЮВА́ТИСЯ, ює́ться, недок.
1. Мати звичку (схильність, інстинкт і т. ін.) клювати (у 2 знач.), ранити дзьобом.
Кожний бережно виймав iз лантуха по горобцю i зараз же закручував мiшок, горобцi пручалися, дряпалися лапками, деякi клювалися (В. Винниченко).
2. кого. Клювати один одного, битися дзьобами.
На подвір'ї клювалися півні, підстрибуюючи, скубли один одного так, що аж пір'я летіло в усі сторони (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клюватися — клюва́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- клюватися — клюється, недок. 1》 Мати звичку клювати (у 2 знач.). 2》 Клювати один одного, битися дзьобами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клюватися — КЛЮВА́ТИСЯ, клює́ться, недок. 1. Мати звичку клювати (у 2 знач.). 2. Клювати один одного, битися дзьобами. Словник української мови в 11 томах