1. Словник української мови в 11 томах

клюватися

КЛЮВА́ТИСЯ, клює́ться, недок.

1. Мати звичку клювати (у 2 знач.).

2. Клювати один одного, битися дзьобами.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клюватися — клюва́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. клюватися — клюється, недок. 1》 Мати звичку клювати (у 2 знач.). 2》 Клювати один одного, битися дзьобами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клюватися — КЛЮВА́ТИСЯ, ює́ться, недок. 1. Мати звичку (схильність, інстинкт і т. ін.) клювати (у 2 знач.), ранити дзьобом. Кожний бережно виймав iз лантуха по горобцю i зараз же закручував мiшок, горобцi пручалися, дряпалися лапками, деякi клювалися (В. Винниченко). Словник української мови у 20 томах