клюватися
клюва́тися
клюється, недок.
1》 Мати звичку клювати (у 2 знач.).
2》 Клювати один одного, битися дзьобами.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клюватися — клюва́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- клюватися — КЛЮВА́ТИСЯ, ює́ться, недок. 1. Мати звичку (схильність, інстинкт і т. ін.) клювати (у 2 знач.), ранити дзьобом. Кожний бережно виймав iз лантуха по горобцю i зараз же закручував мiшок, горобцi пручалися, дряпалися лапками, деякi клювалися (В. Винниченко). Словник української мови у 20 томах
- клюватися — КЛЮВА́ТИСЯ, клює́ться, недок. 1. Мати звичку клювати (у 2 знач.). 2. Клювати один одного, битися дзьобами. Словник української мови в 11 томах