клякнення
КЛЯ́КНЕННЯ, я, с.
Стан за знач. кля́кнути.
Хлопчина так захопливо й нетерпляче дивився на вудку, що навіть не відчував клякнення пальців (із журн.);
Нестача вологи в ґрунті та його виснаженість стали причиною клякнення вівса (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me