клятва

КЛЯ́ТВА, и, ж.

Те саме, що прися́га; присягання.

Не кляніться ні небом, ані землею, і ніякою іншою клятвою! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

– Гріх божитись, а я от смертельною клятвою побожуся, коли мені не віриш (Г. Квітка-Основ'яненко);

Серце ж молодого Івана палахнуло почуттям помсти, і він дав собі клятву, що прикажчик заплатить своїм життям за їхню ганьбу (А. Кащенко);

Розказали йому батькові товариші, який був у нього отець, і дав собі клятву хлопець відомстити ворогам за батька (І. Цюпа);

Того, хто порушить клятву, хай покарають земля, вогонь, вода, вітер, хліб, горілка, шабля, Бог і Мати Божа (П. Загребельний);

* У порівн. Мовчання. Суворий обряд переправи. Величні, як клятва, хвилини й думки (М. Бажан).

○ Дава́ти / да́ти кля́тву див. дава́ти.

◇ (1) Анніба́лова кля́тва, заст. – вислів, що означає непохитну рішучість битися, стояти до останнього.

Після всього, що бачила і що муситиме ще побачити, вона дає аннібалову клятву (М. Олійник);

Сме́ртна прися́га (кля́тва) див. прися́га.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клятва — кля́тва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. клятва — Заприсягання, зарік, обітниця, обіцянка, присяга, присягання, слово (дав тверде слово) Фразеологічні синоніми: військова клятва; воєнна присяга; присяга на Біблії; присяга на хресті; цілування хреста; хресне цілування Словник синонімів Вусика
  3. клятва — [кл’атва] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. клятва — -и, ж. Те саме, що присяга; присягання, заприсягання. Давати клятву. Ламати клятву. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. Клятва — Урочиста обіцянка говорити тільки правду. Варто відрізняти від зобов'язання (див.). Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  6. клятва — ПРИСЯ́ГА (урочиста, перев. офіційна, обіцянка додержувати якихось зобов'язань, вірності комусь, чомусь), ПРИСЯГА́ННЯ, КЛЯ́ТВА, ОБІ́ТНИЦЯ, ОБІ́Т заст., КЛЯТЬБА заст., ЗАКЛЯ́ТТЯ заст.; БОЖБА заст. (іменем Бога). Словник синонімів української мови
  7. клятва — КЛЯ́ТВА, и, ж. Те саме, що прися́га; присягання, заприсягання. Клятва ім’ям Кірова вважалася у нас найбільш відповідальною (Ю. Янов., II, 1954, 17); Ленін! Це ім’я на всіх мовах звучить як бойовий клич, .. Словник української мови в 11 томах