клятвений
КЛЯ́ТВЕНИЙ, а, е.
Стос. до клятви.
Я люблю тебе просто – отак, без надії, Без тужливих зітхань і без клятвених слів (В. Симоненко);
Носенко прожив у Полтаві три дні і дав клятвену обіцянку знову приїхати (Б. Левін);
Обмінявшись кров'ю, дружинники виповнили клятвені келихи янтарним вином і мовчки осушили їх, не проливши жодної краплі (Д. Міщенко);
Спізнав тоді князь усю велич душі дочки своєї, та не гадав, щоб так несхибно дотримала вона тих слів своїх клятвених (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клятвений — кля́твений прикметник Орфографічний словник української мови
- клятвений — -а, -е. Стос. до клятви; присяжний, заприсягнений. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клятвений — КЛЯ́ТВЕНИЙ, а, е. Стос. до клятви; присяжний, заприсягнений. Ти заслужив святе і чисте солдата Партії звання і, вірний клятвеному слову, кладеш Майбутнього будову (Уп., Вірші.., 1957, 69). Словник української мови в 11 томах