1. Словник української мови в 11 томах

клятва

КЛЯ́ТВА, и, ж. Те саме, що прися́га; присягання, заприсягання.

Клятва ім’ям Кірова вважалася у нас найбільш відповідальною (Ю. Янов., II, 1954, 17);

Ленін! Це ім’я на всіх мовах звучить як бойовий клич, ..як клятва відданості справі миру й прогресу, справі комунізму (Ком. Укр., 3, 1965, 18).

Дава́ти (да́ти) кля́тву — присягати, присягатися, заприсягатися.

Воїни давали клятву до останнього подиху, до останньої краплини крові відстоювати честь і незалежність Вітчизни (Ткач, Крута хвиля, 1956, 56).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клятва — кля́тва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. клятва — Заприсягання, зарік, обітниця, обіцянка, присяга, присягання, слово (дав тверде слово) Фразеологічні синоніми: військова клятва; воєнна присяга; присяга на Біблії; присяга на хресті; цілування хреста; хресне цілування Словник синонімів Вусика
  3. клятва — [кл’атва] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. клятва — -и, ж. Те саме, що присяга; присягання, заприсягання. Давати клятву. Ламати клятву. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. Клятва — Урочиста обіцянка говорити тільки правду. Варто відрізняти від зобов'язання (див.). Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  6. клятва — КЛЯ́ТВА, и, ж. Те саме, що прися́га; присягання. Не кляніться ні небом, ані землею, і ніякою іншою клятвою! (Біблія. Пер. І. Огієнка); – Гріх божитись, а я от смертельною клятвою побожуся, коли мені не віриш (Г. Словник української мови у 20 томах
  7. клятва — ПРИСЯ́ГА (урочиста, перев. офіційна, обіцянка додержувати якихось зобов'язань, вірності комусь, чомусь), ПРИСЯГА́ННЯ, КЛЯ́ТВА, ОБІ́ТНИЦЯ, ОБІ́Т заст., КЛЯТЬБА заст., ЗАКЛЯ́ТТЯ заст.; БОЖБА заст. (іменем Бога). Словник синонімів української мови