1. Словник української мови у 20 томах

ковзний

КОВЗНИ́Й, а́, е́, спец.

Який рухається ковзаючись.

Дерев'яні плоскі затвори ковзають у пазах опор, тому їх називають ковзними (з наук. літ.);

// Стос. до ковзання.

Різновидом косого освітлення є ковзне освітлення (з наук.-попул. літ.);

Зображення рентгенівських джерел отримують за допомогою камери-обскури або дзеркального телескопа з ковзними променями (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковзний — ковзни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ковзний — -а, -е. Який рухається ковзаючись. || Стос. до ковзання. Ковзний вектор мат. — вектор, початок якого можна довільно вибирати на прямій, де він лежить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ковзний — КОВЗНИ́Й, а́, е́. Який рухається ковзаючись. Дерев’яні плоскі затвори ковзають у пазах опор, тому їх називають ковзними (Довідник сіль. будівельника, 1956, 118); За пропозицією помічника майстра.. в машинах ковзні підшипники замінили шариковими (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах