ковила
КОВИЛА́, и́, ж.
Трав'яниста степова рослина родини злакових із вузькими листками та квітками, зібраними в пухнасту волоть; тирса (див. ти́рса²).
А по степу-долині ковила сивіє, А скрізь по ковилі свистун-вітер віє! (з народної пісні);
В ті лихолітні роки тисячі й тисячі козацьких голів падали в ковилу та пирії, якими поросли українські поля (Ю. Мушкетик);
Везуть Марусю за далекі гони, за сиве море тої ковили (Л. Костенко);
* У порівн. На грачиному, довгоносому обличчі дядька Сави пухнасті вицвілі вуса схожі на степову ковилу, що міниться сивими полисками на пружному леготі (Є. Гуцало).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ковила — ковила́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ковила — -и, ж. Трав'яниста степова рослина родини злакових із вузькими листками та квітками, зібраними в пухнасті волоті; тирса. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ковила — Багаторічна трав'яниста рослина родини злакових; росте в помірному кліматі у степах, саванах, напівпустелях; кормова к. еспарто поширена в Середземномор'ї, сировина для отримання волокна (еспарто); в Україні — 10 видів. Універсальний словник-енциклопедія
- ковила — КОВИЛА́ (трав'яниста степова рослина з вузькими листками), КОВИ́Л діал., КІ́ЙЛО діал.; ТИ́РСА (волосиста). Вперше відкривається тут Марисі флора степова, натрапиш тут навіть на кущик тирси-ковили, що про неї раніше Марися тільки читала (О. Словник синонімів української мови
- ковила — КОВИЛА́, и́, ж. (Stipa L.). Трав’яниста степова рослина родини злакових із вузькими листками та квітками, зібраними в пухнасті волоті; тирса. А по степу-долині ковила сивіє, А скрізь по ковилі свистун-вітер віє! (Метл. і Кост., Тв. Словник української мови в 11 томах
- ковила — Ковила́, -ли ж. = тирса. Ковила, що стелеться по широких степах. О. 1862. IV. 90. Словник української мови Грінченка