ковила
КОВИЛА́ (трав'яниста степова рослина з вузькими листками), КОВИ́Л діал., КІ́ЙЛО діал.; ТИ́РСА (волосиста). Вперше відкривається тут Марисі флора степова, натрапиш тут навіть на кущик тирси-ковили, що про неї раніше Марися тільки читала (О. Гончар); Розмашним кроком рушив він цілиною, підминаючи шпичасті будяки, сіруватий полин і роздмуханий вітром білий димок ковилу (З. Тулуб); Брови в його чорніли, як п'явки: погляд був соколиний, а ус такий, що вітер маяв їм, як кійлом (Марко Вовчок); Ні шляху, ні стежки; В полі дико, пусто; З нечуйвітром тирса Забуяла густо (П. Куліш).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ковила — ковила́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ковила — -и, ж. Трав'яниста степова рослина родини злакових із вузькими листками та квітками, зібраними в пухнасті волоті; тирса. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ковила — КОВИЛА́, и́, ж. Трав'яниста степова рослина родини злакових із вузькими листками та квітками, зібраними в пухнасту волоть; тирса (див. ти́рса²). А по степу-долині ковила сивіє, А скрізь по ковилі свистун-вітер віє!... Словник української мови у 20 томах
- ковила — Багаторічна трав'яниста рослина родини злакових; росте в помірному кліматі у степах, саванах, напівпустелях; кормова к. еспарто поширена в Середземномор'ї, сировина для отримання волокна (еспарто); в Україні — 10 видів. Універсальний словник-енциклопедія
- ковила — КОВИЛА́, и́, ж. (Stipa L.). Трав’яниста степова рослина родини злакових із вузькими листками та квітками, зібраними в пухнасті волоті; тирса. А по степу-долині ковила сивіє, А скрізь по ковилі свистун-вітер віє! (Метл. і Кост., Тв. Словник української мови в 11 томах
- ковила — Ковила́, -ли ж. = тирса. Ковила, що стелеться по широких степах. О. 1862. IV. 90. Словник української мови Грінченка