1. Словник української мови у 20 томах

колодій

КОЛОДІ́Й¹, я́, ч., діал.

Те саме, що колода́ч.

Ся поясина з ножем колодієм у піхві була єдиним скарбом і маєтком Остаповим... (Ганна Барвінок);

Надвечір Катерина вертала з лісу, куди ходила по суховій. Звісно: оберемок суховію – за плечима, а за пасом – гострий ніж-колодій, що ним віття часом підрізувати доводилось (Н. Королева);

Клим поклав ножаку (мабуть, колодій) на кабицю. Якось хвацько, по-парубочому, кинув у розтулені губи цигарку (М. Рудь).

КОЛОДІ́Й², я́, ч., діал.

Колісник.

Серпанка Василь був колодієм у Чигирині, а до того дуже багатим і загальноповажаним чоловіком (А. Чайковський).

КОЛО́ДІЙ, ю, ч.

Густий клейкий розчин клітковини на ефірі та спирті, при випаровуванні яких утворюється тонка прозора плівка.

У медичній техніці колодій застосовується для виготовлення напівпроникних мембран в установках для діалізу та гемодіалізу (з наук.-попул. літ.);

Колодій використовували у фотографії: фотознімки створювалися на скляних фотопластинах, на які попередньо наносили шар колодію (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Колодій — Колоді́й прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. колодій — див. ніж Словник синонімів Вусика
  3. колодій — -ю, ч. Густий клейкий розчин нітратів клітковини на ефірі та спирті, з випаровуванням яких утворюється тонка прозора плівка; використовується в медицині, фотографуванні й т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колодій — коло́дій (від грец. κολλώδης – клейкий, в’язкий) спиртово-ефірний розчин нітроцелюлози; безбарвна прозора або жовтувата рідина з запахом ефіру. Застосовують у медицині, хімії. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. колодій — Колоді́й, -дія́, -діє́ві; -дії́, -дії́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. колодій — КОЛО́ДІЙ, ю, ч. Густий клейкий розчин клітковини на ефірі та спирті, при випаровуванні яких утворюється тонка прозора плівка; використовується в медицині, фотографуванні і т. ін. При наявності видимих порушень її [шкіри] цілості.. Словник української мови в 11 томах
  7. колодій — Колодій, -дія м. 1) Колесникъ. Левч. Ходи, ходи, колодію, зо мнов ночувати. Гол. II. 470. 2) = колодач. Я йому такого колодія викував, що хоч куди. Хата, 122. 8) Понедѣльникъ сырной недѣли, когда привязываютъ коло́дку 2. Ном. № 528. справляти колодія́. Словник української мови Грінченка