1. Словник української мови у 20 томах

колодяччя

КОЛОДЯ́ЧЧЯ, я, с.

Збірн. до коло́да¹ 1.

Почувши шум гірської річки, він швидко повернув у той бік, іноді продираючись через зарості та перестрибуючи через колодяччя (із журн.);

* У порівн. Він стоїть, а кругом його розляглося сонне грище: п'яні чоловіки, жінки... все те мертвим сном спить, порозкидане, як колодяччя... (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колодяччя — колодя́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. колодяччя — -я, с. Збірн. до колода I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колодяччя — Колодя́ччя, -ччя, -ччю, -ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. колодяччя — КОЛОДЯ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до коло́да¹ 1. *У порівн. Він стоїть, а кругом його розляглося сонне грище: п’яні чоловіки, жінки… все те мертвим сном спить, порозкидане, як колодяччя… (Мирний, II, 1954, 201). Словник української мови в 11 томах
  5. колодяччя — Колодя́ччя, -чя с. соб. = колоддя. Все те мертвим сном спить, пороскидане як колодяччя. Мир. ХРВ. 269. Словник української мови Грінченка