колорист

КОЛОРИ́СТ, а, ч.

1. Художник, який вміло використовує й поєднує фарби, майстер колориту (у 1 знач.).

Великий колорист Дієго Веласкес звичайно користувався небагатьма фарбами (з наук.-попул. літ.);

Рідкісний дар колориста виявив Михайло Врубель у своїй картині “До ночі”, створеній у 1900 році (із журн.).

2. Фахівець із добору кольорів і забарвлення тканини, шкіри і т. ін.

На підприємствах текстильної промисловості колорист розробляє варіанти нових малюнків і оформлення тканин (з наук.-попул. літ.);

На шкіряних підприємствах колорист змішує фарбники, робить пробне вифарбовування зразків шкіри (з наук.-попул. літ.);

До рекомендацій колористів прислухаються фахівці в сфері моди, косметології, промислового, графічного та інтер'єрного дизайну (з газ.).