кон'югація
КОН'ЮГА́ЦІЯ, ї, ж., біол.
1. Тип статевого процесу, характерний для водоростей, інфузорій, деяких грибів.
У деяких одноклітинних і багатоклітинних існує форма статевого розмноження – кон'югація, особливістю якої є відсутність гамет (з навч. літ.).
2. Один зі способів обміну генетичним матеріалом, за якого відбувається односпрямоване перенесення генетичного матеріалу від донора до реципієнта.
Біологічне значення кон'югації полягає в обміні спадковим матеріалом між особинами, що сприяє мінливості (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кон'югація — кон'юга́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кон'югація — -ї, ж., біол. 1》 Процес запліднення; злиття (тимчасове) двох клітин або одноклітинних тіл для запліднення. 2》 Клітинний контакт мікроорганізмів, під час якого здійснюється перехід генетичного матеріалу однієї клітини в іншу. 3》 Попарне з'єднання хромосом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кон'югація — Тип статевого процесу, що полягає у злитті вмісту двох вегетативних клітин (у водоростей) або протопластів двох гілок грибниці (у деяких грибів) та тимчасовому сполученні клітин (в інфузорій). Універсальний словник-енциклопедія