кооперація

КООПЕРА́ЦІЯ, ї, ж.

1. тільки одн. Особлива форма організації праці, за якої багато людей бере спільну участь у тому самому або в різних пов'язаних між собою процесах праці; співробітництво (у 1 знач.).

Спочатку Аркадій думав, що селяни, охоплені духом кооперації, не хочуть віддати лікувальних джерел у приватні руки, бо самі задумують будувати кооперативний санаторій (Ірина Вільде);

Почергову толоку влаштовували під час жнив, вивезення гною на поля, прядіння. Ця толока більше нагадувала кооперацію, ніж взаємодопомогу (з наук.-попул. літ.);

Прикладами кооперації між людьми, що має негативні наслідки, можна назвати злочинні угруповання, екстремістські та терористичні організації (з навч. літ.);

// Форма зв'язку між промисловими підприємствами і різними галузями виробництва, науки і т. ін.

Учасники форуму представлять інвестиційні проекти, нові технології та обладнання, високоякісні товари й послуги, обговорять питання виробничої кооперації (з газ.).

2. Масове виробниче, торговельне і т. ін. об'єднання, створене його членами-пайовиками.

Бергман знову почав довге оповідання про те, як виноградарі коректно тримали себе в час громадянської війни, з якими вони зусиллями організували виноградну кооперацію (М. Хвильовий);

Паля Степанівна пише, що її чоловік служить у кооперації членом правління (Б. Антоненко-Давидович);

– Наша кооперація приймає його [липовий цвіт] на ліки (М. Стельмах).

3. розм. Кооперативна крамниця; кооператив.

[Маша:] А скажи, справді, для чого тобі влада?.. [Мати:] Щоб у кооперації було повно товару (І. Микитенко);

– Зима йде, обносилися, а в кооперації мотузяні шлеї та горщики стоять (В. Кучер);

Яковенки закололи кабанчика, закупили того-сього в кооперації, а дещо й самі зварили, щоб міцніше було (П. Загребельний).

△ (1) Креди́тна коопера́ція – об'єднання дрібних товаровиробників для забезпечення потреб його членів у кредитах.

Кредитна кооперація є формою фінансової самодопомоги населення (з наук. літ.);

(2) Спожи́вча коопера́ція – вид кооперації, яка обслуговує масових споживачів для спільних закупівель і частково виробництва споживчих товарів із подальшим продажем.

Споживча кооперація виникла наприкінці XVIII – на поч. XIX ст. (з публіц. літ.);

Споживча кооперація забезпечує сільське населення виробами міської промисловості, а місту постачає сільськогосподарську продукцію (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кооперація — коопера́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кооперація — (спільна акція) співпраця, співробітництво, співдія; ЖМ. (крамниця) кооператива, кооператив. Словник синонімів Караванського
  3. кооперація — -ї, ж. 1》 тільки одн. Особлива форма організації праці, за якої багато людей разом беруть участь у тому самому процесі або в різних, але зв'язаних між собою процесах праці; співробітництво. 2》 Масове виробниче, торговельне і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кооперація — (англ. соoperation) 1. одна з форм організацій, при якій певні групи осіб беруть участь в одному й тому ж або різних, не пов’язаних між собою, процесах праці. 2. форма господарювання, заснована на груповій власності. Економічний словник
  5. кооперація — коопера́ція (лат. cooperatio, від coopero – співробітничаю) 1. Форма організації праці, за якої певна кількість людей спільно бере участь в одному й тому самому або різних, але зв’язаних між собою, виробничих процесах. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. кооперація — Співпраця між особами чи підприємствами у процесі виробництва товарів і послуг; виникає внаслідок суспільного поділу праці. Універсальний словник-енциклопедія
  7. кооперація — КРАМНИ́ЦЯ (приміщення, заклад для роздрібної торгівлі), МАГАЗИ́Н, КРАМ заст., СКЛЕП діал.; КООПЕРАТИ́В, КООПЕРА́ЦІЯ розм. (на кооперативних засадах); УНІВЕРМА́Г (універсальний торговельний заклад); УНІВЕРСА́М (торговельний заклад самообслуговування). Словник синонімів української мови
  8. кооперація — Коопера́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. кооперація — КООПЕРА́ЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Особлива форма організації праці, при якій багато людей разом беруть участь у тому самому процесі або в різних, але зв’язаних між собою процесах праці; співробітництво. Словник української мови в 11 томах
  10. кооперація — рос. кооперация (латин. cooperatio, від coopero — співробітничаю) — форма добровільного об'єднання між собою фізичних і юридичних осіб для колективної виробничої, підприємницької... Eкономічна енциклопедія