1. Словник української мови в 11 томах

кооперація

КООПЕРА́ЦІЯ, ї, ж.

1. тільки одн. Особлива форма організації праці, при якій багато людей разом беруть участь у тому самому процесі або в різних, але зв’язаних між собою процесах праці; співробітництво.

Сучасна інтенсифікація сільського господарства перетворюється в основну форму його переходу від кооперації ручної праці до виробництва, яке грунтується на кооперації систем машин (Ком. Укр., 10, 1968, 72).

2. Масове виробниче, торговельне і т. ін. об єднання, створене його членами-пайовиками.

В кооперації, особливо в сільськогосподарській кооперації, Ленін бачив доступний і зрозумілий мільйонам селян шлях переходу від дрібного одноосібного господарства до великих товариських виробничих об’єднань селян (Біогр. Леніна, 1955, 270);

Споживча кооперація України є однією з найбільш масових громадських і господарських організацій на селі (Рад. Укр., 23.VІ 1962, 2);

Житлово-будівельна кооперація.

3. розм. Кооперативна крамниця; кооператив.

Треба було Миколці збігати до кооперації (Вишня, II, 1956, 293);

[Маша:] А скажи, справді, для чого тобі влада?.. [Мати:] Щоб у кооперації було повно товару (Мик., І, 1957, 196).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кооперація — коопера́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кооперація — (спільна акція) співпраця, співробітництво, співдія; ЖМ. (крамниця) кооператива, кооператив. Словник синонімів Караванського
  3. кооперація — -ї, ж. 1》 тільки одн. Особлива форма організації праці, за якої багато людей разом беруть участь у тому самому процесі або в різних, але зв'язаних між собою процесах праці; співробітництво. 2》 Масове виробниче, торговельне і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кооперація — КООПЕРА́ЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Особлива форма організації праці, за якої багато людей бере спільну участь у тому самому або в різних пов'язаних між собою процесах праці; співробітництво (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
  5. кооперація — (англ. соoperation) 1. одна з форм організацій, при якій певні групи осіб беруть участь в одному й тому ж або різних, не пов’язаних між собою, процесах праці. 2. форма господарювання, заснована на груповій власності. Економічний словник
  6. кооперація — коопера́ція (лат. cooperatio, від coopero – співробітничаю) 1. Форма організації праці, за якої певна кількість людей спільно бере участь в одному й тому самому або різних, але зв’язаних між собою, виробничих процесах. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. кооперація — Співпраця між особами чи підприємствами у процесі виробництва товарів і послуг; виникає внаслідок суспільного поділу праці. Універсальний словник-енциклопедія
  8. кооперація — КРАМНИ́ЦЯ (приміщення, заклад для роздрібної торгівлі), МАГАЗИ́Н, КРАМ заст., СКЛЕП діал.; КООПЕРАТИ́В, КООПЕРА́ЦІЯ розм. (на кооперативних засадах); УНІВЕРМА́Г (універсальний торговельний заклад); УНІВЕРСА́М (торговельний заклад самообслуговування). Словник синонімів української мови
  9. кооперація — Коопера́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кооперація — рос. кооперация (латин. cooperatio, від coopero — співробітничаю) — форма добровільного об'єднання між собою фізичних і юридичних осіб для колективної виробничої, підприємницької... Eкономічна енциклопедія