1. Словник української мови в 11 томах

кооперований

КООПЕРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кооперува́ти;

//

у знач. прикм. В Радянському Союзі залишилося два дружніх класи — робітники й кооперовані селяни (Ком. Укр., 11, 1966, 50);

Кооперовані замовлення; Кооперовані поставки.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кооперований — кооперо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. кооперований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до кооперувати. || у знач. прикм. Кооперовані замовлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кооперований — КООПЕРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до кооперува́ти. Наприкінці 1930-х років в Україні коопероване селянство становило переважну частину сільського населення (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. кооперований — Кооперо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)