копіювальник

КОПІЮВА́ЛЬНИК, а, ч.

1. Той, хто виготовляє копії (у 1 знач.).

– Гроші потрібні, щоб розрахуватися з копіювальниками проекту .. – .. Що будувати збираємось? .. – Палац прекрасної Мельпомени. Перший театр у Полтаві! На Україні – перший! (Б. Левін);

Багато знаних сімдесятників-вісімдесятників довго не могли звільнитися від сяйнистого неводу своїх попередників, а ось явних копіювальників письма Бориса Олійника висіялося менше: манера автора була яскрава, примітна, й найменше наслідування негайно вловлювалося (із журн.).

2. заст. Те саме, що копії́ст 2.

Імператорським указом Петра I від 29 квітня 1722 р. у резиденції гетьманів створено Малоросійську колегію, у складі якої була канцелярія, очолювана секретарем, а також нотаріус, реєстратор, перекладач і канцеляристи, підканцеляристи й копіювальники (з наук. літ.).