королівна

КОРОЛІ́ВНА, и, ж.

1. Дочка короля (у 1 знач.).

Поміж лицарів блискучих, поміж дам препишно вбраних королівна йде поволі у буденних чорних шатах (Леся Українка);

Розсердився-розгнівався під кінець король і сказав королівні: – Доки це я буду приймати твоїх гостей, харчувати й частувати, .. доню моя мила? (Грицько Григоренко);

– Чи буде твоя згода на шлюб княжича Ростислава з королівною Анною? (В. Малик);

Здивувався Алессандро, почувши, що дружина його – королівна англійська, і серце його сповнилось таємною радістю (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

2. перен. Про красиву, привабливу, незвичайну дівчину.

Митя .. спитав: “А ти що, з своїм Опанасом їдеш? От шкода, що я молодший од тебе на сім років, краще б ти за мене вийшла .. Хіба він вартий, цей Опанас, тебе – королівни?” (О. Іваненко);

– А я й не знав, що в твоєму купе така королівна їде! .. Якби я був парубком, то... (О. Бердник).