кочегарити

КОЧЕГА́РИТИ, рю, риш, недок., розм.

Працювати кочегаром; виконувати обов'язки кочегара.

Катерина таким запам'ятала Гната ще в Ільнику, як він кочегарив біля паровика (С. Чорнобривець);

Мати чистить картоплю, зігнулась над мискою, але губи у неї злегка тремтять і в очах сміхотливі блищики .. Присів я і знехотя взявся кочегарити (В. Близнець);

Кочегарив [Василь] і жив там же, при кочегарці, у маленькій кімнатці, де тико [тільки] й добра всього, що топчан, вішак та тумбочка (В. Лис).