кочування
КОЧУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. кочува́ти 1, 2.
– Сам виїхав [король Бела] нам назустріч, на пограниччя, привітав мене, як брата, і надав вільні землі для кочування (В. Малик);
Кочування поодиноких особин пов'язане із загрозою загибелі від хижаків, тому кочують тварини групами (стадами, зграями, табунами) (з наук.-попул. літ.).
2. перен., ірон. Дія за знач. кочува́ти 3.
Контраст того безжурного .. життя з пізнішим еміграційним бідуванням та циганським кочуванням з города в город глибоко врізався в його молоду душу (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кочування — кочува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кочування — -я, с. Дія за знач. кочувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кочування — КОЧУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кочува́ти. Хани.. більшу частину року проводили в кочуваннях (Іст. СРСР, І, 1956, 80); Кочування зв’язане з тим, що з настанням зими.. вовки, шукаючи їжі, змушені робити великі переходи (Наука.. Словник української мови в 11 томах
- кочування — Кочува́ння, -ня с. Кочевье, лагерь, временное поселеніе. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка