красний
КРА́СНИЙ, а, е, КРА́СЕН, сна, сне.
1. нар.-поет. Те саме, що га́рний 1; прекрасний, чудовий.
Мені здається, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (Панас Мирний);
Жити й працювати, робити щось гарне – таке, як оці поля красні! (Б. Грінченко);
Вздовж стін стоять широкі ослони, застелені різнобарвними, дуже красними килимцями (М. Коцюбинський);
Він собі тепер суддя, всюди його поважають; має красні доходи, жиє безжурно, і то ще як жиє!! (О. Кобилянська);
Знову літо у краснім цвіті, В колиханні ясних комет (А. Малишко);
// Який має привабливу зовнішність; вродливий (у 1 знач.).
Не родися красна, та родися щасна (Номис);
Хто його [Кармеля] уперше стрічав.., потім ніколи вже не зміг забути його обличчя красного (Марко Вовчок);
Стояв син її в сріблі місяця такий красний.., що в мами серце защеміло (Ірина Вільде);
Була вона вельми красна з виду, чорнява й струнка (І. Білик);
// Приємний, втішний.
Одної ночі мав він красний сон (з казки);
Над сонним містом легкокрилим роєм Витають красні мрії, давні сни (Леся Українка);
// Радісний, щасливий.
Нащо собі марно жалю завдавати, Нащо свої красні літа загубляти! (з народної пісні);
Іноді й віри не доймаємо, що доля наша така красна (Ганна Барвінок);
Чи не так, як і .. весну, Я бачила кохання й молодощі І все, чим красен людський вік убогий? (Леся Українка);
Світи повстануть ясні, красні, І многолюдні, многогласні, – Життя їх зродить в вічнім вирі (Б. Лепкий);
// Погожий, сонячний.
Прокіп ішов з самого заду. Не знати, чи він справді забув дома Богу помолитися, чи то сей красний, літній ранок так зворушив .. поетичну душу (Т. Бордуляк);
День був красний, люди по городах, по полях працювали (С. Ковалів);
Тоді ще красне літо горіло, а зараз, бач, осінь все мряками затягла (О. Гончар);
// Уживається як постійний епітет у складі народно-поетичних словосполучень.
Почали казати [старости] .. про порошу, про князя, про куницю і звели на красну дівицю (Г. Квітка-Основ'яненко);
І знов прийшла весна-красна, І знов зазеленіло поле (Л. Глібов);
Так і зима мине; на весну красне сонце загріє... (Панас Мирний);
– Я бачу в твоїх очах красен місяць (В. Чемерис).
2. спец. Який має особливу цінність (перев. про породи риби, звірів).
Ні зоряних небес мандрівні хори, Ні вітрокрилі в морі байдаки, Ні в полі збройних лицарів полки, Ні звіра красного глибокі нори, .. – Ніщо мого вже серця не торкне (М. Зеров).
Кра́сна мо́ва див. мо́ва;
Кра́сна ри́ба див. ри́ба;
Кра́сне мі́сце див. мі́сце;
Кра́сне писа́ння див. писа́ння;
Кра́сне сло́во <�Кра́сні слова́> див. сло́во.
◇ (1) Для (за́для) кра́сного сло́ва (слівця́) див. сло́во;
Для (за́для, ра́ди і т. ін.) кра́сного сло́ва (слівця́) див. сло́во;
Кра́сна то́ня див. то́ня;
(2) Кра́сна ціна́ (ла́маний, мі́дний гріш, п'ятак) див. ціна́.
Значення в інших словниках
- красний — кра́сний прикметник Орфографічний словник української мови
- красний — Прекрасний, чудовий; найкращий; приємний. На вгороді верба рясна, Там стояла дівка красна (пісня); – Та встань, моя сестро, та подивись на білий світ, який же він гарний, який же він красний (М. Літературне слововживання
- красний — Кра́сний. 1. Гарний. В нас від передвчора дуже красна погода, а в городі вже лавки (Коб., Листи, 47, 339). 2. Добре облаштований. В краснім купелевім забудованю мож побирати купелі після наймодернійших системів (Б., 1900, рекл.). 3. Мальовничий. Українська літературна мова на Буковині
- красний — Прекрасний, прегарний, чудовий; (- вроду) гарний, гожий, вродливий, красовитий, миловидий; (- літа) найкращий, щасливий, радісний; (- ціну) найвищий; (- слово) влучний, дотепний, ефектний; (- мову) БАРВИСТИЙ; (- сонце) яскравий; ід. КРАСНЕ ПИСЬМЕНСТВО, сов. художня література. Словник синонімів Караванського
- красний — див. вродливий; хороший Словник синонімів Вусика
- красний — -а, -е, красен, -сна, -сне, нар.-поет. Те саме, що гарний 1); прекрасний, чудовий. || Який має привабливу зовнішність; вродливий (у 1 знач.). || Приємний, втішний. || Найкращий. || Радісний, щасливий. Красна риба — цінна порода безкісткових (осетрових і т. ін.) риб. Красна ціна — найвища ціна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- красний — 1. червоний, червоненький, червонавий, червлений 2. це гарний Словник чужослів Павло Штепа
- красний — Пташка красна своїм пір’ям, а людина своїм знанням. Знання прикрашають людину. Приповідки або українсько-народня філософія
- красний — гріш (копі́йка, шаг) ціна́ (в база́рний день) кому, чому. Хто-небудь або що-небудь нічого не варті, нічого не значать. — Життя, життя! — витріщився на матір Омелян.— Гріш ціна йому тепер (М. Стельмах); — Чого... Фразеологічний словник української мови
- красний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- красний — Кра́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- красний — КРА́СНИЙ, а, е, КРА́СЕН, сна, сне, нар.-поет. Те саме, що га́рний 1; прекрасний, чудовий. Мені здається, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (Мирний, V, 1955, 307); І знов прийшла весна-красна, І знов зазеленіло поле (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах