крижівниця

КРИЖІВНИ́ЦЯ¹, і, ж.

Трав'яниста рослина родини хрестоцвітих.

Крижівницю заготовляють у період цвітіння рослини, зрізуючи верхівки стебел, і використовують свіжою або зв'язують у невеликі пучки й сушать (з наук.-попул. літ.);

Настій трави крижівниці застосовують у вигляді примочок для лікування ран та опіків (з навч. літ.);

Крижівниця любить тепло (із журн.).

КРИЖІВНИ́ЦЯ², і, ж.

Частина воза, дошка чи брус, що з'єднує вгорі два полудрабки.

Забравшися на гарбу й спершися на крижівницю, він [голова] голосно сказав: – Граждани [Громадяни]! У нашій станиці сьогодні невеличкий празник (С. Добровольський);

Ззаду на возі, коло самої крижівниці, сидів запорошений .. чоловік (А. Іщук);

Біля двору, торохтячи, проїхав драбиняк. Економський фурман Євген Колосюк стишує загнуздані коні, щось гукає Христині та озирається, швиденько вискакує на віз, вмощується на крижівницю (М. Стельмах);

* Образно. Я .. дибав, наче молодий бичок, якого приланцюговано до крижівниці і потарганено на базар (В. Дрозд).