1. Словник української мови в 11 томах

крижівниця

КРИЖІВНИ́ЦЯ¹, і, ж., бот. (Crucianella L.). Трав’яниста рослина родини хрестоцвітих; хрестовниця.

КРИЖІВНИ́ЦЯ², і, ж. Дошка або брус, що з’єднує вгорі полудрабки воза.

Біля двору, торохтячи, проїхав драбиняк. Економський фурман Євген Колосюк стишує загнуздані коні, щось гукає Христині та озирається, швиденько вискакує на віз, вмощується на крижівницю (Стельмах, І, 1962, 520);

Ззаду на возі, коло самої крижівниці, сидів запорошений.. чоловік (Іщук, Вербівчани, 1961, 336).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крижівниця — крижівни́ця 1 іменник жіночого роду рослина крижівни́ця 2 іменник жіночого роду брус Орфографічний словник української мови
  2. крижівниця — I -і, ж., бот. Трав'яниста рослина родини хрестоцвітих; хрестовниця. II -і, ж. Дошка чи брус, що з'єднує вгорі полудрабки воза. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крижівниця — КРИЖІВНИ́ЦЯ¹, і, ж. Трав'яниста рослина родини хрестоцвітих. Крижівницю заготовляють у період цвітіння рослини, зрізуючи верхівки стебел, і використовують свіжою або зв'язують у невеликі пучки й сушать (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. крижівниця — КРИЖІВНИЦЯ (трав'яниста рослина родини хрестоцвітих), ХРЕСТО́ВНИЦЯ. Словник синонімів української мови
  5. крижівниця — Крижівниця, -ці ж. Часть воза: доска или брусъ, которымъ соединены вверху дна полудрабка. Рудч. Чп. 250. Словник української мови Грінченка