крик

КРИК¹, у, ч.

1. Сильне різке застосування голосу; зойк.

Там [у пеклі] чутні жалобнії крики, Там мука грішним не мала (І. Котляревський);

Йому важко було слухати дитячий крик, важко було дивитись на гармидер в хаті (І. Нечуй-Левицький);

Від жіночого крику задрижала корчма (Г. Хоткевич);

Почула [породілля] перкий крик народженої дитини (Б. Антоненко-Давидович);

// Вигук (у 1 знач.), вигуки.

А опівночі крик залунав: – Ось молодий, виходьте назустріч! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

В цирку здіймається крик обурення всуміш з оплесками (Леся Українка);

Один із старшин узяв булаву і підніс її Кирдязі .. Радісний крик розлігся по всій юрбі: – Слава! (О. Довженко);

Я рвонувся, страх штовхнув мене в плечі, і в душі трепетав крик: мамо... мамо... сюди! (В. Близнець);

// Поклик.

Трембіта звучала, і чувся призивний крик леґінів: “Ігі-і-і-а-а-а!..” (Г. Хоткевич);

Помітив: на крик прямували інші – кожен одинцем, не так, як колись гуртками єдналися (В. Барка);

// Гамір, галас.

А раби тими шляхами Без ґвалту і крику Позіходяться докупи (Т. Шевченко);

Раптом почувся верескливий крик у супроводі гуркоту коліс, і до воріт батющиного будинку підкотила тарадайка (М. Старицький);

На базарі стояв крик, лемент (Панас Мирний);

З діброви навздогін валці вихопилася дюжина комонників і з гиком та криком оточила її [княгиню] (І. Білик);

// Ґвалт, лемент.

Раптом ясний ранок пронизав дитячий розпачливий, обурений лемент. – Тітко, що воно за крик? – турботно прислухалась Оксана, кинувши сапувати (С. Васильченко);

До школи під'їхали вантажні машини з солдатами. З сьомого класу чувся крик (О. Довженко);

Саме тоді на шляху, .. встала хмара куряви, там земля загула від кінських копит, почувся крик (С. Скляренко);

// Про різкі звуки тварин, птахів.

Кололи свиней, і несамовитий крик їх розносився по всьому селу (Панас Мирний);

Часом з .. озера долітав крик лебедя (О. Довженко);

Сiрiло на день. Долина наповнилась пiвнячим криком (Р. Андріяшик);

Хтось умирав від страху, наслухаючи вовче виття і, звісно ж, пташині крики (Ю. Андрухович).

2. розм. Різка суперечка; сварка, лайка.

– Годі вже тобі! Ще мало того крику, – спиняла мати Карпа (І. Нечуй-Левицький);

– Та не кричи бо, – гамували його десятники, – криком нічого не вдієш (М. Коцюбинський);

В цей час з воріт чується крик, у хлів вривається Орися: хустка на плечах, очі горять, граблі так і ходять ходором в руках (Григорій Тютюнник).

Роби́ти (зчиня́ти, справля́ти) / зчини́ти (спра́вити) га́лас (крик, го́мін і т. ін.) <�Нароби́ти га́ласу (кри́ку, го́мону і т. ін.)> див. роби́ти.

◇ Бра́ти / взя́ти кри́ком див. бра́ти;

(1) Вели́кий крик за мали́й пшик – про серйозну реакцію з незначного приводу.

– Ти не хихикай, розуме недоспілий, бо покладу на санки і в повіт завезу! – Великий крик за малий пшик! – ображено заметались вузькі, присмоктані уста. – За що мені така сіпанина? – Не каліч дерево! (М. Стельмах);

(2) До кри́ку – дуже сильно.

За тих часів, коли все чогось ждало, коли увага напружена була до крику, всякі чутки хапалися з жадностю й електрично проносились далі (В. Винниченко);

Стиснулось серце до крику... (В. Сосюра);

Тепер уже було ясно до болю, до крику, до розпачу (І. Багряний);

Ти лінива аж до крику (І. Карпа);

Захо́дитися / зайти́ся кри́ком (від кри́ку) див. захо́дитися²;

(3) Кри́ки (вола́ння) [на] про́бі – зойки, що сповіщають про небезпеку і прохання допомоги.

Повисли в повітрі крики на пробі, й лемент, і обірваний стогін (М. Старицький);

За дітей наших! – мимоволі вирвалося в Арсеня. Голосу свого не впізнав. Це напевне був голос переляку, волання пробі, а не клич до бою (Іван Ле);

(4) Крик (зойк, плач і т. ін.) розпу́ки – вигук, яким виражають душевний біль, безнадію, відчай.

Не було сумніву: дім Ренбо розвалився. Зойк розпуки зірвався у всіх нас (І. Франко);

Застелилося все сірою, безпросвітною імлою, в котрій тоне крик розпуки (Г. Хоткевич);

Кочубей повернувся від вікна. Очі батька й доньки стрінулися з собою. В її [очах] був крик розпуки.., у його – безмовне отупіння (Б. Лепкий);

Серед потопу сліз, що затопив собою землю і приспав усі звуки, – крик гнітючої розпуки, чужий несподіваний крик (В. Підмогильний);

(5) Крик (ле́мент) душі́ (се́рця) – крайній вияв відчаю, тривоги, сильного душевного переживання і т. ін.

Кляла вона [Мотря] свою долю; проклинала людей .. То був болісний лемент душі, глибока враза серця (Панас Мирний);

– Ой, нема вже мого Василька, нема моєї дитини! – заголосила Олена. Той крик серця .. луною розлігся в серці Якима (М. Коцюбинський);

На пелюстках троянд роса прозоріша за твої сльози. Вічний спокій, розпачливіший за крик душі (О. Тесленко);

Розпач, крик серця! Демос зовсім здеморалізований (Ю. Бедзик);

Лист той був криком душі доведених до відчаю невільників (М. Андрусяк);

Кри́ком крича́ти див. крича́ти;

(6) [Оста́нній] крик мо́ди – новинка в одязі, у взутті і т. ін., що привертає до себе увагу.

Меблі – останній крик моди. Кращих досі не доводилося бачити (І. Білик);

Дівчина своїм платтям гордовито демонструвала останній крик моди (з газ.);

Подави́тися смі́хом (ка́шлем, кри́ком і т. ін.) див. подави́тися;

(7) У крик – почати кричати.

Тоді вона [пані] в крик. Назбігалися люди (Марко Вовчок);

Тільки ніч – дитина в плач, у крик і аж синіє (О. Гончар);

Він знову у крик, вже – де була? (Г. Тарасюк);

Вранці диякон – у крик: скриня розчахнута і порожня, єдиний ключ – у священика, обох їх дотепер тримають в ув'язненні (С. Андрухович);

Роззирнувся – таке все остогидле, хоч у крик (Люко Дашвар);

Хоч [ґвалт (карау́л, про́бі, кри́ком і т. ін.)] кричи́ див. крича́ти.