крик

Галас, гамір, ґвалт, лемент, репет, гармидер, шарварок, волання, кричання; (дикий) ревище; (пронизливий) вереск, виск; (у розпачі) зойк, зойкіт, йойк; (нервозний) зик; (окремий) вигук; (суперечка) сварка, лайка; крикнява.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

крик — (звук сильного голосу) розм. репет, гук, (зі сваркою) гримання, (з плачем) лемент, (пронизливий) виск, вереск. Словник синонімів Полюги
крик — крик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
крик — I вигук, вигуки, викрик, викрики, волання, голосіння, голосьба, зойк, зойки, лемент, покрик, покрики, покрикування, репет, репетування, скрик, скрики, скрикування II див. гамір; звучання Словник синонімів Вусика
крик — I -у, ч. 1》 Сильний різкий звук голосу; зойк. || Вигук (у 1 знач.), вигуки. || Поклик. || Гамір, галас. || Ґвалт, лемент. || Про різкі звуки тварин, птахів. 2》 перев. у сполуч. зі сл. серце, душа, перен. Про вияв відчаю, сильного душевного переживання. Великий тлумачний словник сучасної мови
крик — КРИК¹, у, ч. 1. Сильне різке застосування голосу; зойк. Там [у пеклі] чутні жалобнії крики, Там мука грішним не мала (І. Котляревський); Йому важко було слухати дитячий крик, важко було дивитись на гармидер в хаті (І. Словник української мови у 20 томах
крик — Більше крику, як зойку. Більше робить крику, як болить. Він до мене з криком та з фуком, а я його буком — та буком. Насміхання. Він мене сварив, а я його бив. За великий крик, на той пшик. За малу дрібницю, велика сварка. Криком огню не вгасиш. Приповідки або українсько-народня філософія
крик — бра́ти / взя́ти кри́ком. Домагатися, досягати чого-небудь, приголомшуючи голосними вигуками, лайкою. Якби криком брать, так кого б ми до рук не прибрали! (Укр.. присл..). до кри́ку. Дуже сильно, боляче. Стиснулось серце до крику... (В. Фразеологічний словник української мови
крик — ВИ́ГУК (голосно вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття), ВИ́КРИК, О́КЛИК, КРИК, ПО́КРИК, О́КРИК, ПО́КЛИК, ПО́ГУК. Назустріч підносяться очі й обличчя. Захоплені вигуки (М. Бажан); Без радісних співів і викриків.. Словник синонімів української мови
крик — Крик, кри́ку, у -кові; кри́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
крик — КРИК, у, ч. 1. Сильний різкий звук голосу; зойк. Там [у пеклі] чутні жалобнії крики. Там мука грішним не мала (Котл., І, 1952, 134); Йому важко було слухати дитячий крик, важко було дивитись на гармидер в хаті (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
крик — Кри́к, -ку м. Крикъ. Не мала баба клопоту та купила порося: порося у квік, а ваба у крик. Ном. № 10058. Як ось: трус, галас, крик! Гул.-Арт. криком кричати. Громко кричать. Крипом кричала: пробі ратуйте! Словник української мови Грінченка