критицизм
КРИТИЦИ́ЗМ, у, ч.
1. книжн. Критичне ставлення до чогось.
Він виробив собі певний критицизм (І. Франко);
Захвачені [захоплені] легким критицизмом, почали [співрозмовники] стрибати з теми на тему (Дніпрова Чайка);
Тоді, втомлений і роздратований, він впадав у недозволений критицизм (Н. Королева);
Десь в глибині, невідомо ким посіяні, зерна критицизму .. помалу проростали (П. Колесник);
Та знов Лукасів критицизм щодо містера Ора розвіявся майже безслідно після того, як вони блискавично пройшли паспортний і митний контроль в аеропорту (П. Загребельний).
2. філос. Назва, що її німецький філософ І. Кант дав своїй ідеалістичній філософії, головну мету якої він вбачав у критиці пізнавальної здатності людини.
Кантівський критицизм стримував філософів від вибору шляху метафізики (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- критицизм — критици́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- критицизм — -у, ч., книжн. 1》 Критичне ставлення до чогось. 2》 Філософська теорія, що використовує формально-логічний спосіб оцінки знання як істинного або хибного (термін, яким німецький філософ-ідеаліст І. Кант характеризував свою філософію). Великий тлумачний словник сучасної мови
- критицизм — критици́зм 1. Критичне ставлення до чогось. 2. Назва, що її німецький філософ І. Кант дав своїй ідеалістичній філософії, головну мету якої він вбачав у критиці пізнавальної здатності людини. Словник іншомовних слів Мельничука
- критицизм — Критици́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- критицизм — КРИТИЦИ́ЗМ, у, ч., книжн. Критичне ставлення до чогось. Він виробив собі певний критицизм (Фр., VII, 1951, 52); Захвачені [захоплені] легким критицизмом, почали стрибати з теми на тему (Дн. Чайка, Тв. Словник української мови в 11 томах