кришка
КРИ́ШКА¹, и, ж.
Верхня частина якої-небудь посудини, ящика і т. ін, якою закривають отвір; покришка, накривка.
Гануш .. проворно одчинив кришку фортеп'яна, сів і вдарив міцно по клавішах (І. Нечуй-Левицький);
Вгорі зі стіни виглядала витяжна труба, закрита кришкою (Ю. Яновський);
У верхній частині автомобіля відкрився невеличкий люк, кришка якого повільно відходила вбік (В. Владко);
Один з порученців відкоркував термос і налив у кришку гарячого чаю (М. Бажан);
Учні метушилися, ляскали кришками парт (О. Бердник);
Пiд'їжджаючи до станції, вiн поволi усвiдомлював, що, мабуть, таки зiрвало кришку реактора, а все ж не вiрив, уповаючи на чудо (В. Яворівський);
Ти оглядаєш асортимент комерційного відділу, у всій повноті представлений на кришці великого холодильника під вікном (О. Ірванець).
КРИ́ШКА², и, ж.
1. Те саме, що кри́хта 1.
Рудий Максим мав звичку згортати з столу всі кришки у жменю та кидати в рот (М. Коцюбинський);
До того вони не одну кришку хліба з собою ділили, не одну дощову годину під тим самим окопом перестояли (Б. Лепкий);
Поставивши казана, вона дала пташці з долоні кришок хліба, видобутих з кишені (Б. Харчук);
Обережно надкушує [Катя] хліб і жує, боячись згубити хоч кришку (Є. Гуцало);
Він годував голубів. М'яв суху проскуру й кришки сипав на землю (Ю. Мушкетик).
2. Те саме, що кри́шиво.
М'яка з торф'яною кришкою земля пружинила під колесами (М. Стельмах);
Для виготовлення кольорового асфальту застосовуються різні матеріали – мармурова кришка, вапняк, сірі й червоні гранітні висівки (з наук.-попул. літ.).
КРИ́ШКА³, и, ж.
Те саме, що кри́шечка³.
– То, моя кришко, були дикі бики з золотими рогами (П. Куліш);
– Ай, бабусечко! Що там розказувати! Нуда така! – .. Чого ж вивчили тебе, кришко? (Марко Вовчок);
– Живи щасливо! Вода, вогонь, повітря і земля Тебе із лона матернього ревом Жахливим кликали, сердешна кришко (Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра).
КРИ́ШКА⁴, невідм., ж., жарг.
Те саме, що капу́т.
Я не наважився загадувати на повну ставку: праворуч – зостануся живий і неушкоджений, а ліворуч – кришка (Є. Доломан);
– Найстрашніше, мабуть, знімати вартового?.. Бо він може вистрелити і тобі кришка! (М. Циба);
– Уже й їсти не можу. Не приймає організм іжі. Все! Капець мені! Кришка! (В. Нестайко).
Значення в інших словниках
- кришка — кри́шка 1 іменник жіночого роду накривка) * Але: дві, три, чотири кри́шки кри́шка 2 іменник жіночого роду крихта * Але: дві, три, чотири кри́шки Орфографічний словник української мови
- кришка — див. кінець; покришка; смерть Словник синонімів Вусика
- кришка — I -и, ж. Верхня частина предмета, якою затуляють у ньому отвір; покришка, накривка. II -и, ж. 1》 Те саме, що крихта. 2》 Те саме, що кришиво. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кришка — Накривка, накривочка, віко, верх, ляда, покрівець, (дитина) крихітка, крихіточка, кришечка, кришиня, кришинятко, кришиняточко, мацюпусінький, див. малишко, (кількість) дешиця, дрібок, дрібка, дрібниця, дрібничка, гаріль, див. кусочок, (хліба) окрушина, окрушка, крихта, крихточка Словник чужослів Павло Штепа
- кришка — кри́шка → окрушка Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кришка — присудк. сл. Кінець. Кришка твоєму телефону. Словник сучасного українського сленгу
- кришка — ні (ані́, і) кри́хти (кри́шки), із запереч. не. Анітрохи, ніскільки, зовсім. Не міг ні крихти задрімать (І. Котляревський); — І тобі не жаль (коси) Соломіє? — Ані крихти .. Ріж! (М. Коцюбинський); За дітей своїх я й крихти не боюсь (І. Фразеологічний словник української мови
- кришка — I. КРИ́ШКА (верхня частина предмета, якою затуляють у ньому отвір), НА́КРИВКА, ПО́КРИШКА, ЗА́КРИВКА розм., ПО́КРИВКА діал.; ЛЯ́ДА (дверцята, котрі опускають на отвір у стелі, погребі, танку тощо); ВІ́КО (у діжці, скрині тощо). Словник синонімів української мови
- кришка — Кри́шка, -шки, -шці; кришки́, кришо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кришка — КРИ́ШКА¹, и, ж. Верхня частина предмета, якою затуляють у ньому отвір; покришка, накривка. Гануш.. проворно одчинив кришку фортеп’яна, сів і вдарив міцно по клавішах (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- кришка — Кришка, -ки ж. 1) ум. отъ криха. Кришка на світі чоловіка тримає. Ном. № 12850. 2) Крышка, — напр., на трубкѣ, но не въ сундукѣ, гробѣ и пр. Вас. 148. Словник української мови Грінченка