кришка

КРИ́ШКА¹, и, ж.

Верхня частина якої-небудь посудини, ящика і т. ін, якою закривають отвір; покришка, накривка.

Гануш .. проворно одчинив кришку фортеп'яна, сів і вдарив міцно по клавішах (І. Нечуй-Левицький);

Вгорі зі стіни виглядала витяжна труба, закрита кришкою (Ю. Яновський);

У верхній частині автомобіля відкрився невеличкий люк, кришка якого повільно відходила вбік (В. Владко);

Один з порученців відкоркував термос і налив у кришку гарячого чаю (М. Бажан);

Учні метушилися, ляскали кришками парт (О. Бердник);

Пiд'їжджаючи до станції, вiн поволi усвiдомлював, що, мабуть, таки зiрвало кришку реактора, а все ж не вiрив, уповаючи на чудо (В. Яворівський);

Ти оглядаєш асортимент комерційного відділу, у всій повноті представлений на кришці великого холодильника під вікном (О. Ірванець).

КРИ́ШКА², и, ж.

1. Те саме, що кри́хта 1.

Рудий Максим мав звичку згортати з столу всі кришки у жменю та кидати в рот (М. Коцюбинський);

До того вони не одну кришку хліба з собою ділили, не одну дощову годину під тим самим окопом перестояли (Б. Лепкий);

Поставивши казана, вона дала пташці з долоні кришок хліба, видобутих з кишені (Б. Харчук);

Обережно надкушує [Катя] хліб і жує, боячись згубити хоч кришку (Є. Гуцало);

Він годував голубів. М'яв суху проскуру й кришки сипав на землю (Ю. Мушкетик).

2. Те саме, що кри́шиво.

М'яка з торф'яною кришкою земля пружинила під колесами (М. Стельмах);

Для виготовлення кольорового асфальту застосовуються різні матеріали – мармурова кришка, вапняк, сірі й червоні гранітні висівки (з наук.-попул. літ.).

КРИ́ШКА³, и, ж.

Те саме, що кри́шечка³.

– То, моя кришко, були дикі бики з золотими рогами (П. Куліш);

– Ай, бабусечко! Що там розказувати! Нуда така! – .. Чого ж вивчили тебе, кришко? (Марко Вовчок);

– Живи щасливо! Вода, вогонь, повітря і земля Тебе із лона матернього ревом Жахливим кликали, сердешна кришко (Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра).

КРИ́ШКА, невідм., ж., жарг.

Те саме, що капу́т.

Я не наважився загадувати на повну ставку: праворуч – зостануся живий і неушкоджений, а ліворуч – кришка (Є. Доломан);

– Найстрашніше, мабуть, знімати вартового?.. Бо він може вистрелити і тобі кришка! (М. Циба);

– Уже й їсти не можу. Не приймає організм іжі. Все! Капець мені! Кришка! (В. Нестайко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кришка — кри́шка 1 іменник жіночого роду накривка) * Але: дві, три, чотири кри́шки кри́шка 2 іменник жіночого роду крихта * Але: дві, три, чотири кри́шки Орфографічний словник української мови
  2. кришка — див. кінець; покришка; смерть Словник синонімів Вусика
  3. кришка — I -и, ж. Верхня частина предмета, якою затуляють у ньому отвір; покришка, накривка. II -и, ж. 1》 Те саме, що крихта. 2》 Те саме, що кришиво. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кришка — Накривка, накривочка, віко, верх, ляда, покрівець, (дитина) крихітка, крихіточка, кришечка, кришиня, кришинятко, кришиняточко, мацюпусінький, див. малишко, (кількість) дешиця, дрібок, дрібка, дрібниця, дрібничка, гаріль, див. кусочок, (хліба) окрушина, окрушка, крихта, крихточка Словник чужослів Павло Штепа
  5. кришка — кри́шка → окрушка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. кришка — присудк. сл. Кінець. Кришка твоєму телефону. Словник сучасного українського сленгу
  7. кришка — ні (ані́, і) кри́хти (кри́шки), із запереч. не. Анітрохи, ніскільки, зовсім. Не міг ні крихти задрімать (І. Котляревський); — І тобі не жаль (коси) Соломіє? — Ані крихти .. Ріж! (М. Коцюбинський); За дітей своїх я й крихти не боюсь (І. Фразеологічний словник української мови
  8. кришка — I. КРИ́ШКА (верхня частина предмета, якою затуляють у ньому отвір), НА́КРИВКА, ПО́КРИШКА, ЗА́КРИВКА розм., ПО́КРИВКА діал.; ЛЯ́ДА (дверцята, котрі опускають на отвір у стелі, погребі, танку тощо); ВІ́КО (у діжці, скрині тощо). Словник синонімів української мови
  9. кришка — Кри́шка, -шки, -шці; кришки́, кришо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кришка — КРИ́ШКА¹, и, ж. Верхня частина предмета, якою затуляють у ньому отвір; покришка, накривка. Гануш.. проворно одчинив кришку фортеп’яна, сів і вдарив міцно по клавішах (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  11. кришка — Кришка, -ки ж. 1) ум. отъ криха. Кришка на світі чоловіка тримає. Ном. № 12850. 2) Крышка, — напр., на трубкѣ, но не въ сундукѣ, гробѣ и пр. Вас. 148. Словник української мови Грінченка