1. Фразеологічний словник української мови

кришка

ні (ані́, і) кри́хти (кри́шки), із запереч. не. Анітрохи, ніскільки, зовсім. Не міг ні крихти задрімать (І. Котляревський); — І тобі не жаль (коси) Соломіє? — Ані крихти .. Ріж! (М. Коцюбинський); За дітей своїх я й крихти не боюсь (І. Франко); Щодо панни Анелі, то я певний, що вона плаче десь по кутках. А мені її ані кришки не жалко (М. Коцюбинський). ані́ крихі́точки. (Ада (підходить і дивиться йому в вічі):) Невже у вас нема ані крихіточки прихильності до мене? (Мирослав Ірчан). ані́ кри́хточки. Марта не була на їх (батьків) схожа .. ані крихточки (Грицько Григоренко). ані́ кри́шечки. Одні утрати та утрати виводила перед нею (Марією) її споминка, а щастя та втіхи — ані кришечки (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кришка — кри́шка 1 іменник жіночого роду накривка) * Але: дві, три, чотири кри́шки кри́шка 2 іменник жіночого роду крихта * Але: дві, три, чотири кри́шки Орфографічний словник української мови
  2. кришка — див. кінець; покришка; смерть Словник синонімів Вусика
  3. кришка — I -и, ж. Верхня частина предмета, якою затуляють у ньому отвір; покришка, накривка. II -и, ж. 1》 Те саме, що крихта. 2》 Те саме, що кришиво. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кришка — Накривка, накривочка, віко, верх, ляда, покрівець, (дитина) крихітка, крихіточка, кришечка, кришиня, кришинятко, кришиняточко, мацюпусінький, див. малишко, (кількість) дешиця, дрібок, дрібка, дрібниця, дрібничка, гаріль, див. кусочок, (хліба) окрушина, окрушка, крихта, крихточка Словник чужослів Павло Штепа
  5. кришка — КРИ́ШКА¹, и, ж. Верхня частина якої-небудь посудини, ящика і т. ін, якою закривають отвір; покришка, накривка. Гануш .. проворно одчинив кришку фортеп'яна, сів і вдарив міцно по клавішах (І. Словник української мови у 20 томах
  6. кришка — кри́шка → окрушка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. кришка — присудк. сл. Кінець. Кришка твоєму телефону. Словник сучасного українського сленгу
  8. кришка — I. КРИ́ШКА (верхня частина предмета, якою затуляють у ньому отвір), НА́КРИВКА, ПО́КРИШКА, ЗА́КРИВКА розм., ПО́КРИВКА діал.; ЛЯ́ДА (дверцята, котрі опускають на отвір у стелі, погребі, танку тощо); ВІ́КО (у діжці, скрині тощо). Словник синонімів української мови
  9. кришка — Кри́шка, -шки, -шці; кришки́, кришо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кришка — КРИ́ШКА¹, и, ж. Верхня частина предмета, якою затуляють у ньому отвір; покришка, накривка. Гануш.. проворно одчинив кришку фортеп’яна, сів і вдарив міцно по клавішах (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  11. кришка — Кришка, -ки ж. 1) ум. отъ криха. Кришка на світі чоловіка тримає. Ном. № 12850. 2) Крышка, — напр., на трубкѣ, но не въ сундукѣ, гробѣ и пр. Вас. 148. Словник української мови Грінченка