1. Словник української мови в 11 томах

кришка

КРИ́ШКА¹, и, ж. Верхня частина предмета, якою затуляють у ньому отвір; покришка, накривка.

Гануш.. проворно одчинив кришку фортеп’яна, сів і вдарив міцно по клавішах (Н.-Лев., III, 1956, 218);

В тиші хтось грюкнув кришкою парти (Головко, II, 1957, 57);

Вгорі зі стіни виглядала витяжна труба, закрита кришкою (Ю. Янов., II, 1954, 40).

◊ Не зоста́вити ні кри́шки, ні покри́шки див. зоставля́ти.

КРИ́ШКА², и, ж.

1. Те саме, що кри́хта.

Рудий Максим мав звичку згортати з столу всі кришки у жменю та кидати в рот (Коцюб., II, 1955, 52);

— Обманула, дурисвітко, раз, то хоч тепер май кришку совісті (Стельмах, І, 1962, 131);

— Ай, бабусечко! Що там розказувати! Нуда така! —.. Чого ж вивчили тебе, кришко? (Вовчок, І, 1955, 104).

◊ До [оста́нньої] кри́шки — те саме, що До [оста́нньої] кри́хти ( див. кри́хта).

Все, що було у торбині, Стеребив [Іван] до кришки (Рудан., Тв., 1956, 122);

Ні (ані́, і) кри́шки — те саме, що Ні (ані́, і) кри́хти ( див. кри́хта).

— Вийди, доню, наперед,— сказав старий Проць.., ні кришки не дивуючись із того, що бачить її живу (Ю. Янов., І, 1954, 123);

Кошик перевернений і паляниць ані кришки нема! (Фр., IV, 1950, 85).

2. Те саме, що кри́шиво.

Для виготовлення кольорового асфальту застосовуються різні матеріали — мармурова кришка, вапняк, сірі й червоні гранітні висівки (Наука.., 4, 1963, 17);

М’яка з торф’яною кришкою земля пружинила під колесами (Стельмах, II, 1962, 83).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кришка — кри́шка 1 іменник жіночого роду накривка) * Але: дві, три, чотири кри́шки кри́шка 2 іменник жіночого роду крихта * Але: дві, три, чотири кри́шки Орфографічний словник української мови
  2. кришка — див. кінець; покришка; смерть Словник синонімів Вусика
  3. кришка — I -и, ж. Верхня частина предмета, якою затуляють у ньому отвір; покришка, накривка. II -и, ж. 1》 Те саме, що крихта. 2》 Те саме, що кришиво. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кришка — Накривка, накривочка, віко, верх, ляда, покрівець, (дитина) крихітка, крихіточка, кришечка, кришиня, кришинятко, кришиняточко, мацюпусінький, див. малишко, (кількість) дешиця, дрібок, дрібка, дрібниця, дрібничка, гаріль, див. кусочок, (хліба) окрушина, окрушка, крихта, крихточка Словник чужослів Павло Штепа
  5. кришка — КРИ́ШКА¹, и, ж. Верхня частина якої-небудь посудини, ящика і т. ін, якою закривають отвір; покришка, накривка. Гануш .. проворно одчинив кришку фортеп'яна, сів і вдарив міцно по клавішах (І. Словник української мови у 20 томах
  6. кришка — кри́шка → окрушка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. кришка — присудк. сл. Кінець. Кришка твоєму телефону. Словник сучасного українського сленгу
  8. кришка — ні (ані́, і) кри́хти (кри́шки), із запереч. не. Анітрохи, ніскільки, зовсім. Не міг ні крихти задрімать (І. Котляревський); — І тобі не жаль (коси) Соломіє? — Ані крихти .. Ріж! (М. Коцюбинський); За дітей своїх я й крихти не боюсь (І. Фразеологічний словник української мови
  9. кришка — I. КРИ́ШКА (верхня частина предмета, якою затуляють у ньому отвір), НА́КРИВКА, ПО́КРИШКА, ЗА́КРИВКА розм., ПО́КРИВКА діал.; ЛЯ́ДА (дверцята, котрі опускають на отвір у стелі, погребі, танку тощо); ВІ́КО (у діжці, скрині тощо). Словник синонімів української мови
  10. кришка — Кри́шка, -шки, -шці; кришки́, кришо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. кришка — Кришка, -ки ж. 1) ум. отъ криха. Кришка на світі чоловіка тримає. Ном. № 12850. 2) Крышка, — напр., на трубкѣ, но не въ сундукѣ, гробѣ и пр. Вас. 148. Словник української мови Грінченка