кров

КРОВ, і, ж.

1. Червона рідина, яка, циркулюючи в замкнутій кровоносній системі організму, забезпечує живлення його клітин і обмін речовин у ньому.

Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте (Т. Шевченко);

Вогкий холод зціплював кров у жилах (М. Коцюбинський);

Дядьки, що враз стали дiдами, бухикаючи на все село, кров'ю вiдхаркували той Хорол, ту гнилу безправну осiнь (О. Гончар);

* Образно. Чорні вишки Баку кров землі посилають У труби (В. Сосюра);

Ми знаєм крики наших вод, коли вони горiли кров'ю. Тi крики в нас. Бо ми – народ. I води нашi – кров з любов'ю! (М. Вінграновський);

* У порівн. Намагаюсь стримати їх [сльози] руками, але вони порскають крізь пальці – рясні і гарячі, і такі густі, як кров (С. Андрухович).

2. перен. Людські жертви при якому-небудь зіткненні, боротьбі, війні тощо; убивства, кровопролиття.

Окопне життя, злигодні, кров, вогонь і рани посіяли в мільйонах сердець тривогу (О. Довженко);

Треба буде крові та крові, щоб вибити його [противника] вдруге... (О. Гончар).

3. Порода, породистість тварин.

Гнат Щербина .. своєю лапатою рукою крізь шкуру безпомилково відчував силу і кров скотини (М. Стельмах).

4. перев. з означ., перен. Про рід, походження, національність людини.

[Хуса:] Його жона царської крові! (Леся Українка);

В жилах його дітей не текла кров бранок, захоплених в горах і долинах Алтаю або в містах Ірану (В. Домонтович);

– Козарлюга з тебе хоч куди, справжня чумацька кров (М. Стельмах);

Усі знають, що герцогський титул мають особи королівської крові (Люко Дашвар);

// у сполуч. з присв. займ., розм. Про близьких родичів (перев. про нащадків, дітей).

Жалко матері своєї дитини. Уже який .. він не лихий.., а все ж таки своя кров... (Панас Мирний);

– Щоб мене мій син, моя кров, та прив'язав налигачем..? – сичала Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький);

– Вам свідчуся.., що отсей Мошко .. показав мені в .. біді більше серця, .. ніж моя власна кров (І. Франко);

Хлопець зовсім не при собі, відбився від рук, не слухається рідної неньки, дожила на старість: власна дитина, власна кров іде проти її волі! (Е. Андієвська).

5. перев. з означ., перен. Про вдачу, характер, темперамент людини.

Висока Катря та брава, на лицi, як калина, чорне волосся, наче хмiль, кучерями обвиває її голову, карi очi так утiшно виглядають з-пiд довгих вiй, загара на обличчi доводить, що не буряковий квас, а гаряча кров дзюрчить у її жилах (І. Нечуй-Левицький);

[Річард:] Мої всі кревні волі домагались .. Така вже кров (Леся Українка);

Така вже кров нашої породи – падка на землю і науку (М. Стельмах).

6. перен., розм. Про те, що придбане важкою працею, великими зусиллями.

Один бурлака схопив з стола золотий годинник .. – Не зачіпай! Це наша кров! – крикнув Микола (І. Нечуй-Левицький).

Брати́ по се́рцю й кро́ві див. брат;

(1) До кро́ві – так, що аж виступила, потекла кров.

Одна люба, тиха дівчинка вкусила мене колись до живої крові, як я силоміць піднесла її на руки... (Марко Вовчок);

Хляпотіли на стертих до крові ногах збучавілі постоли з волової шкіри (М. Стельмах);

Кусень хліба, молоко в торбині, Босі ніжки, збиті до крові, – Гонить хлопчик гуси по стежині, Прутиком похвиськує в траві (В. Симоненко);

Не можна було зупинити росту тієї густої, гіркої трави погорди, яка, хоч і різала його до крові, пустила коріння надто глибоко, аби він міг її вирвати (Любко Дереш);

Замовля́ти / замо́вити кров див. замовля́ти;

Затамо́вувати (зупиня́ти) / затамува́ти (зупини́ти) кров див. затамо́вувати;

Захлина́тися / захлину́тися у вла́сній кро́ві́ (вла́сною кро́в'ю) див. захлина́тися;

(2) Кров зупиня́ється (спиня́ється) / зупини́лася (спини́лася) – припиняється (припинилася) кровотеча.

Євгешка .. одірвав трохи червоної матерії й туго перев'язав ногу. Але кров не зупинилась (О. Донченко);

Акордеон виливає таку аргентинську пристрасть, аж у серцях перехожих попівен спиняється кров (Ю. Андрухович);

(3) Неви́нна кров – людина або жива істота, за якою немає ніякої вини.

[Четвертий голос:] Покарає Зевс за кров невинну (Леся Українка);

Під багрецем останнього проміння і земля їм здається скривавленою, – так багато пролито невинної крові у цім краю (П. Воронько);

Праведна помста часто теж проливає невинну кров (Р. Іваничук);

– Творімо за невинну кров моління, щоб тілом недоторканим воскрес!.. (Ю. Андрухович);

Припли́в (прили́в) кро́ві див. припли́в;

Пролиття́ (рідко проли́в) кро́ві див. пролиття́;

Розганя́ти (розго́нити) / розігна́ти кров див. розганя́ти;

Схо́дити (стіка́ти) / зійти́ (стекти́) кро́в'ю див. схо́дити;

(4) У кро́ві – закривавлений.

Двох селян добре вже було вдарено камінням, а третій був у крові після Ярошевого шворня (Б. Грінченко);

Хіба знати, як швидко живе ніч, коли отак у льоху побитий і весь у крові (А. Головко);

Короткий зимовий день згасав у крові й муках, примусивши монголів відступити (В. Малик);

Ціно́ю життя́ (кро́ві, че́сті, ща́стя і т. ін.) див. ціна́;

(5) Чо́рна кров:

а) про загиблих ворогів.

Притуплялися шаблі від крові чорної (В. Сосюра);

– Як лев, між нами він стояв, Рукою він меча стискав, І кров лилась, ворожа чорна кров – річками (М. Рильський);

б) венозна кров.

Володимир схилився чолом на руку. Вуса кусає. На скроні жила б'ється, кров'ю чорною наливається (Н. Королева);

Їхали ми – десятеро запорожців – по вигорілому степу, і відхекували чорну кров із порубаних грудей (Д. Білий).

△ Гру́па кро́ві див. гру́па;

Зара́ження кро́ві див. зара́ження;

Перелива́ти / перели́ти кров див. перелива́ти;

Прилиття́ кро́ві див. прилиття́;

(6) Чи́стої кро́ві (поро́ди) хто – чистокровний, не змішаної породи, чистопородний.

* Образно. О златоглавий мій! Не раз голота атарська пила твою чисту кров, Не раз знущалася з твоєї плоті, Та духу твого варвар не зборов (Ю. Клен);

Кожне його слово – це була чиста кров, це була правда і обрис майбутнього... (М. Стельмах).

◇ (7) [Аж] кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) кому – хто-небудь раптово почервонів.

Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка);

Настя зірвалася з лави. Кров кинулась їй в лице, залила його аж до хустки (М. Коцюбинський);

Висиса́ти (висмо́ктувати, витяга́ти, випива́ти) / ви́ссати (ви́смоктати, ви́тягти, ви́пити) [всю] кров (си́лу, [всі] си́ли (со́ки)) див. висиса́ти;

Ви́точити кров див. вито́чувати²;

Втопи́ти в кро́ві див. втопи́ти;

Вхо́дити / ввійти́ [в плоть і] в кров <�Вхо́дити / ввійти́ в кров [і в плоть]> див. вхо́дити;

(8) Гово́рить (обзива́ється, озива́ється) / заговори́ла (обізва́лася, озва́лася) кров яка, чия – виявляються чиїсь приховані погляди, настрої, звички, властиві певному родові, соціальній групі.

Аркадій Петрович уже сміявся над собою: Ха-ха! Заговорила дворянська кров... (М. Коцюбинський);

А наймолодший [син] – мій вогник, .. як він востаннє спалахнув! вся батьківська кров обізвалась! (Леся Українка);

Гово́рить (обзива́ється, озива́ється) / обізва́вся (озва́вся) го́лос кро́ві див. го́лос;

(9) Голуба́ кров – аристократичне походження.

Вже не простежиш тепер тої грані, де зіткнулася голуба кров шляхетська і наша кров, чорна, як земля, на якій живемо справіку (П. Загребельний);

– Вони шпигають, що в мене голуба кров та руки аристократа і я не люблю простого народу... (В. Дрозд);

(10) Дворя́нська (голуба́, блаки́тна) кров тече́ у жи́лах чиїх, кого – хто-небудь має аристократичне, родовите походження.

– Іване Юхимовичу, ви ж благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний);

Прийнявши рапорт, Врангель обернувся до юнкерів, .. вони довірливо вручають нині свою долю йому, обрусілому шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів (О. Гончар);

– Ми всі тут однакові, – зауважив Кривошеєв. – У твоїх жилах, Степане, тече не голуба кров (М. Руденко);

Добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) кро́в'ю [та кістка́ми] див. добува́ти;

До оста́нньої кра́плі (ка́плі, крапли́ни і т. ін.) кро́ві див. кра́пля;

Душа́ облива́ється кро́в'ю див. душа́;

Залива́ти / зали́ти кро́в'ю див. залива́ти;

Заморо́жувати / заморо́зити кров [у жи́лах] див. заморо́жувати;

Здобу́тий кро́в'ю див. здобу́тий;

Зми́ти кро́в'ю ганьбу́ (со́ром) див. змива́ти;

Зро́шувати / зроси́ти (скропи́ти) [вла́сною (своє́ю)] кро́в'ю зе́млю (шлях) див. зро́шувати;

Ки́дати / ки́нути кров див. ки́дати;

Кі́стка (кість) від кі́стки (ко́сті) [кров від кро́ві] <�Плоть від пло́ті [кров від кро́ві]> <�Кров від кро́ві> див. кі́стка;

(11) Кров гра́є (шуму́є) / загра́ла (зашумі́ла) у кому, у кого і без дод.:

а) хто-небудь відчуває приплив сили, енергії і т. ін.

[Храпко (сам):] Так кров грає, у голову б'є... І дума чоловік: от-от щастя запопаду, он де воно криється (Панас Мирний);

– Часом так погано, що й на світ не дивився б, а часом чую, як кров у мені грає (М. Коцюбинський);

Билося серце і грала кров од передчуття чогось в житті радісного, могучого (С. Васильченко);

Шумує кров у юнака, б'є в голову завзяттям юнацьким, аж хлюпає (А. Головко);

У вбранні зеленім ти пройшла повз мене, глянула – шалено зашуміла кров... (В. Сосюра);

Пан Мартин, відчувши, як знову в жилах заграла кров, непомітно для інших прибрав свого звичайного гоноровитого вигляду (В. Малик);

б) (чия) у кого-небудь виявляються натура, характер, звички, погляди і т. ін. (перев. батьків чи інших кровних родичів).

[Баба Олена (перехрестилася):] Свят, свят, свят! Ага!.. Ось воно! Ось воно! Заграла й у тобі Петричева кров (Я. Галан); (12) Кров за кров – відплата, помста вбивством за вбивство.

“Уб'єм брата! спалим хату!” – Сказали, і сталось. Все б, здається, ні, на кару Сироти остались. В сльозах росли, та й виросли; Замучені руки Розв'язались – і кров за кров (Т. Шевченко);

– А що ж, вони наших рубатимуть, на рожни підніматимуть, а ми з ними цяцькатись? – говорили бійці загону. – Ні, зуб за зуб! Кров за кров! (О. Гончар);

На ранок місто забіліло першими листівками: “Кров за кров! Смерть за смерть!” (О. Гончар); (13) Кров залива́є / залила́ обли́ччя (лице́) кому – хто-небудь червоніє від чогось.

Я чую, як червонію, як кров заливає мені все лице (Г. Хоткевич);

Гаряча кров заливає обличчя молодиці, вона здатна кинути коромисло з цеберками й утекти геть звідси (М. Івченко);

Зачує кроки Юхимові до клуні. Тоді кинеться враз, лице їй заливає кров (А. Головко); (14) Кров з молоко́м – здоровий, рожевовидий, рум'яний (про людину та її обличчя).

Гриць .. був хлопець незвичайної вроди, кров з молоком (І. Франко);

– Якраз мені одна підвернулась.., продавцем у крамниці працювала, кров з молоком (Ю. Збанацький);

Дівка – кров з молоком, тільки чомусь понура й сумна (М. Малиновська);

Цей практикант – жартівник і веселун, кров з молоком (С. Процюк); (15) Кров і плоть:

а) рідна дитина.

Їм так і не дали виплакатися як .. належить матерям, коли виряджають діточок на самостійне життя .. Без молитви, без хреста благословляли вони кров і плоть свою у стражденну життєву путь... (Ю. Смолич);

Уперше він бачив у ньому свого сина, свою кров і плоть – а також кров і плоть жінки, яку любив понад усе на світі (О. Авраменко, В. Авраменко);

б) єство, сутність.

Неси в щільник свій мозок, кров і плоть. Таких, як ти, кипучі міліони [мільйони] (М. Рильський);

І вперше він синам сказав: – Товариші, Товариші мої, мої великі діти, Моя і кров і плоть, сподіванка моя! (М. Бажан); (16) Кров і смерть! – уживається як заклик до помсти і відплати.

[Гелена:] Ти крикнула до мене: “Кров і смерть!” (Леся Українка);

(17) Кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипи́ть (завиру́є, занурту́є і т. ін.) [у жи́лах (у скро́нях)] у кому, у кого і без дод. – хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін.

Козак скажено крикнув [на мене] і підкинув нагай. Вся кров закипіла в мені (Ю. Яновський);

Темної ночі припадали вони до синовніх могил.., кров закипала в благородних бідняцьких жилах (О. Довженко);

Кров кипіла в моєму серці, я дивився в землю, щоб не виказати себе;

В нащадках їхніх ще кипить кров, хоч як її пускали (П. Загребельний);

(18) Кров повипива́ти – дуже знесилити, змучити.

– Ляхи були, усе взяли, Кров повипивали!.. (Т. Шевченко);

– Багачi! фабриканти! зробили з мене калiку, а тодi i нагнали. Забрали силу, випили кров, та й став непотрiбний (М. Коцюбинський);

(19) Кров (рідко крі́вця) [рі́ками] ллє́ться (тече́, розлива́ється, пролива́ється і т. ін.) / полила́ся (потекла́, розлила́ся, пролила́ся і т. ін.) чия і без дод. – відбувається кровопролиття, гинуть люди (у війні, збройній сутичці і т. ін.).

Горить Корсунь, горить Канів .. чорним шляхом запалало, І кров полилася (Т. Шевченко);

– Не дійде до того, щоб проливалася кров... Ах, Боже! .. певно не дійде (М. Коцюбинський);

В'яне серце моє од щасливих очей, що горять в тумані наді мною... Розливається кров і по жилах тече, ніби пахне вона лободою... (В. Сосюра);

– На фронті кров ріками ллється. Самі подумайте, Варваро Гнатівно... (В. Кучер);

Знову і знову роблять люди марні спроби побудувати рай на землі, а крівця все ллється і ллється (І. Жиленко);

Настане – вірю я – година: Загине розбрат на землі... Воскреснуть правда і любов, зберуть докупи всі народи, Не потече вже більше кров (П. Грабовський);

(20) Кров се́рця – найдорожче, що може віддати людина заради кого-, чого-небудь.

Я не на те, слова, ховала вас і напоїла кров'ю свого серця, щоб ви лилися, мов отрута млява, і посідали душі, мов іржа (Леся Українка);

Із воїнами йшов поет [Якуб Колас], незримий, Проти фашистських танків і гармат. Те, що писали ви в ті дні, – не рими, Не вірші, ні! Це більше у сто крат: Це серця кров, це благородна рана... (М. Рильський);

(21) Кров уда́рила в лице́ (в обли́ччя, до лиця́ і т. ін.) кому і без дод. – хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т. ін.

Марії в обличчя вдарила кров, зіниці стали великі, як дві чорні пасльонини (А. Головко);

Остапові вдарила кров до лиця. Несила йому слухати синові речі (К. Гордієнко);

Серце [Сеспеля] переповнилось радістю, в лице вдарила гаряча кров, очі засяяли (Ю. Збанацький);

(22) Кров ударя́є (бу́хає, шиба́є) / уда́рила (забу́хала, шибну́ла) в го́лову (до голови́) кому і без дод. – хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т. ін.

Кров бухала йому до голови, як морська хвиля (М. Коцюбинський);

– Нічого не перекажеш Мар'янці? – Шибнула тому кров у голову (П. Куліш);

Петро Федорович устав; кров ударила в голову; потемніло в очах (Панас Мирний);

Отемнений кінь, спотикаючись, ніс його далі та й далі. І кров уже вдарила в голову (О. Ільченко);

(23) Кров холо́не (крижані́є, застига́є і т. ін.) / захоло́ла (засти́гла, заледені́ла і т. ін.) у жи́лах у кого, кому і без дод. – хто-небудь дуже боїться, тривожиться; кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно і т. ін.

[Едіта:] Кров мені холоне в жилах, як я дивлюсь на “іграшки” такі (Леся Українка);

Не переказати тобі, товаришу, усіх нещасть .. Як згадаю – кров у жилах холоне (В. Логвиненко);

Юсуп якусь хвилину стояв, немов закляклий. Батуллі, виходить, сам “домовляється” в ДПУ! .. Кров крижаніла в жилах (Іван Ле);

При тій думці кров заледеніла в його жилах (І. Франко);

Модель здригнулась у повітрі й клюнула. Серце мов обірвалось, застигла на мить кров у жилах (О. Донченко);

Згадаймо часи готської експансії на європейському материку – й усі уявлення поміняються місцями, й кров захолоне в жилах (І. Білик);

(24) Кро́в'ю й (та) по́том, зі сл. здобувати, заробляти і т. ін. – важкими зусиллями, непосильною працею; тяжко.

[Кіндрат Антонович:] То цебто я мушу віддати те, що кров'ю та потом увесь вік здобував? (М. Кропивницький);

[Тірца:] Чи се ж не та земля, що здобували для нас батьки своєю крів'ю [кров'ю] й потом? (Леся Українка);

(25) Кро́в'ю се́рця, зі сл. писаний, пройнятий – щиро, з глибокою проникливістю.

Знаю я: потрібні читачеві Кров'ю серця писані рядки (Л. Дмитерко);

Купа́тися / скупа́тися в крові́ див. купа́тися;

Ли́ти (пролива́ти, розлива́ти) / проли́ти (розли́ти) кров див. ли́ти;

Набира́ти / набра́ти пло́ті і кро́ві див. набира́ти;

Набира́тися / набра́тися кро́ві див. набира́тися;

Нали́тий (набі́глий, понали́ваний і т. ін.) кро́в'ю див. нали́тий;

Насиса́тися / насса́тися кро́ві (по́ту, сліз) див. насиса́тися;

Обагри́ти / обагря́ти [свої́] ру́ки кро́в'ю див. обагря́ти;

Обагри́тися / обагря́тися кро́в'ю див. обагря́тися;

Облива́тися кро́в'ю див. облива́тися;

Обли́те кро́в'ю се́рце див. се́рце;

Обли́ти / облива́ти [своє́] се́рце кро́в'ю див. облива́ти;

Пи́ти (смокта́ти, сса́ти і т. ін.) / попи́ти (посмокта́ти) кров (кро́ві) див. пи́ти;

Поли́тий кро́в'ю див. поли́тий;

Попсува́ти бага́то (нема́ло, чима́ло і т. ін.) кро́ві див. попсува́ти;

Потопи́ти в кро́ві див. потопля́ти;

Поточи́ти кров див. поточи́ти²;

Прокля́ття (проклі́н) кро́ві див. прокля́ття;

Псува́ти / попсува́ти (зіпсува́ти) кров див. псува́ти;

Пусти́ти (спусти́ти) / рідше пуска́ти (спуска́ти) ю́шку (кров, крови́цю, мазку́) [з но́са] див. пуска́ти;

(26) Розігріва́ється / розігрі́ється кров – настає стан збудження.

Чує [коваль], як чортівський напиток ходить по жилах, кров розігрівається, б'є у висках (Н. Кобринська);

Розігріва́ти / розігрі́ти кров див. розігріва́ти;

Розлило́ся мо́ре кро́ві див. мо́ре;

Розпа́лювати кров див. розпа́лювати;

Розпла́чуватися / розплати́тися кро́в'ю див. розпла́чуватися;

Се́рце обкипа́є (закипа́є, окипа́є і т. ін.) / обкипі́ло (закипі́ло, окипі́ло і т. ін.) кро́в'ю (сукрова́тою, смоло́ю, ва́ром і т. ін.) див. се́рце;

Сиді́ти в крові́ див. сиді́ти;

Ска́пувати кро́в'ю див. ска́пувати;

Тону́ти в кро́ві́ див. тону́ти;

Точи́ти кров див. точи́ти²;

Точи́ти кров з се́рця див. точи́ти²;

Умоча́ти (умо́чувати) / умочи́ти (скупа́ти) ру́ки в крові́ див. умоча́ти¹;

Упива́тися / упи́тися кро́в'ю чиєю (кро́ві чиєї) див. упива́тися¹;

Хвилюва́ти (бенте́жити, бунтува́ти) кров див. хвилюва́ти;

(27) [Хоч] кров з но́са – незважаючи ні на що, ні на які обставини, за будь-яких умов і т. ін.

[Халява:] Коли б ми оце були на Подолі, вже б хоч кров з носа, а добули б хоч по невеликій чарчині (М. Кропивницький);

– Треба нам, кров з носа, командира – в сільраду (І. Микитенко);

– Кров з носа, а водокачка буде (А. Головко);

Я їх розумів: самому доводиться іноді зодягатися не до сезону, коли, кров з носа, потрібні кишені (В. Шкляр);

Чоловік уже знає: він мусить навчитися й виконати подвійний тулуп. Мусить – кров з носа (С. Андрухович);

Ціди́ти кров (рі́ки кро́ві) див. ціди́ти;

Шинкува́ти кро́в'ю див. шинкува́ти¹;

Як молоко́ та кров див. молоко́.