1. Приповідки або українсько-народня філософія

кров

Кров не вода, а серце не камінь.

Не можна проливати людської крові, а також жити без доброти.

Людської крови не змиєш.

Не проливай людської крові, бо цього ніколи не простять.

Кров не вода, проливати шкода.

Значіння як і сказано.

Кров не водиця, пролива,ти не годиться.

Значіння, як і сказано.

Кров чиститься на коросту.

Глум, коли хто нарікає на чираки. Чирак—боляк на тілі.

Що своя кров, то не чужа.

Свояки відчувають обов'язок помагати собі в потребі.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кров — кров іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кров — Кровина, жм. крівця, юха, юшка, руда, мазка, пасока, калинка, б. з. крів; (із сл. моя) нащадок, покоління; (гаряча) вдача, темперамент, норов, характер; П. кроволиття, кровопролиття. Словник синонімів Караванського
  3. кров — Кривавиця, крівця, мазка, нежить, пасока, паюха, руда (у прик. "Руда — не вода"), червона, юха Фразеологічні синоніми: блакитна кров; голуба кров; дворянська кров; жива кров; панська кров; песька кров; червона юшка Словник синонімів Вусика
  4. кров — [кроў] -ов'і, ор. -овйу, м. (ў) кроув'і Орфоепічний словник української мови
  5. кров — -і, ж. 1》 Червона рідина, яка, циркулюючи в замкнутій кровоносній системі організму, забезпечує живлення його клітин і обмін речовин у ньому. Замовляти кров. Стікати кров'ю. Зараження крові. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кров — КРОВ, і, ж. 1. Червона рідина, яка, циркулюючи в замкнутій кровоносній системі організму, забезпечує живлення його клітин і обмін речовин у ньому. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте (Т. Словник української мови у 20 томах
  7. кров — кров: ◊ зака́ження кро́ви → закаження ◊ кров залива́є 1. кривавити (ср, ст): Дивно, що старого Липача не чіпали, може, тому що старий, а може, тому що старий одному такому раз зацідив кельнею по лобі, аж го кров залляла, і був спокій (Тарнавський З.)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. кров — Захований скарб Словник застарілих та маловживаних слів
  9. кров — Рідка тканина, що циркулює у кровоносній системі хребетних; складається з рідкої плазми і формених елементів: еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів (у ссавців кров'яні пластинки); постачає у тканини кисень, виводить двоокис вуглецю... Універсальний словник-енциклопедія
  10. кров — (аж) кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) кому. Хто-небудь раптово почервонів. Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка); Настя зірвалася з лави. Фразеологічний словник української мови
  11. кров — ВДА́ЧА (сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці), ХАРА́КТЕР, НАТУ́РА, ДУША́, ПРИРО́ДА, НО́РОВ розм., КРОВ розм., КШТАЛТ заст. Словник синонімів української мови
  12. кров — Кров, кро́ви, кро́ві, кро́в’ю, в крові́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. кров — КРОВ, і, ж. 1. Червона рідина, яка, циркулюючи в замкнутій кровоносній системі організму, забезпечує живлення його клітин і обмін речовин у ньому. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  14. кров — Кров, -ви ж. Кровь. Довго, довго кров степами текла-червоніла. Шевч. 163 Стали бідні невольники на собі кров забачати. Дума. Не пий води — кров нападе. Радом. у. Кров видно напала. Треба завтра щепія покликати — хай кине кров. Мир. Пов. І. 163. 3) — св. Словник української мови Грінченка