1. Приповідки або українсько-народня філософія

кричати

Не питають — то мовчи, а як б'ють — то не кричи.

Не свідчи нікому, як тебе не кличуть, а як бють, то боронися.

Одного жида б'ють, а всі жиди кричуть.

Солідарність жидівського племени, упоминатися за одноплемінником.

Хто не вміє мовчати, той мусить кричати.

Хто не вміє терпіти, той жаліється. Про слизького на язик, що не вдержить тайни.

Хто багато кричить, той мало думає.

Крик є ознакою дурноти.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кричати — (видавати крик) розм. репетувати, дертися, (дуже голосно) ґвалтувати, горлати, (з плачем) голосити, лементувати, (зі сваркою) гримати, (від болю) йойкати// здіймати галас, піднімати ґвалт, горло дерти. Словник синонімів Полюги
  2. кричати — крича́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. кричати — (голосно) горло драти (дерти); (від болю, з розпуки) криком кричати. [Голос Дениса:] Уже почали горло драть (Старицький, 3. 1964, с. 7); А там [у кінопавільйоні] хтось біг, хтось горло дер, хтось тяг під грати апарати… (С. Олійник, 3, 1968... Словник фразеологічних синонімів
  4. кричати — Волати, галасувати, ґвалтувати, горлати, р. желіпати, зіпати, ід. криком кричати, кричати не своїм голосом, кричати, як на пуп <�як на живіт>, кричати на все горло, дерти горло; (збуджено) лементувати, репетувати; (вигукувати) гукати... Словник синонімів Караванського
  5. кричати — Розкричатися, агикати, айкати, алалакати, алілуйкати, аллялякати, атукати, аукати, ахати, ахкати, аяяйкати, аяякати, балалаїти, балясувати, бейкати (на звіра), бутіти (про тварин), вайкати, вевкати, верескати, верещати, вигикувати, вигукувати... Словник синонімів Вусика
  6. кричати — [криечатие] -чу, -чиш, -чиемо, -чиете; нак. -чи, -ч'іт' Орфоепічний словник української мови
  7. кричати — -чу, -чиш, недок. 1》 неперех. Видавати крик; волати, галасувати, репетувати. || Голосно плакати, ридати, голосити. || Видавати пронизливі звуки (про тварин, птахів). || перен. Гучно, пронизливо густи, свистіти (про гудок, сирену тощо). 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. кричати — див. вопіяти Словник чужослів Павло Штепа
  9. кричати — КРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати крик; волати, галасувати. У балці стало щось кричать (Т. Шевченко); Вічно товчуться [у заїзді] оті створіння [люди], кричать, метушаться і смітять (М. Коцюбинський); Вороги металися в паніці серед соняшників.. Словник української мови у 20 томах
  10. кричати — Чу, -чиш, недок. Запевняти в чомусь. Я тобі кричу. Словник сучасного українського сленгу
  11. кричати — крича́ти (гука́ти) / кри́кнути (гукну́ти) (на) про́бі. Кликати на допомогу. Став пан Уласович не своїм голосом пробі кричати та за боки хвататись... (Г. Квітка-Основ’яненко); — Мовчки, заложивши руки, сидіти не годиться. Фразеологічний словник української мови
  12. кричати — ВИГУ́КУВАТИ (дуже голосно раз у раз, час від часу вимовляти слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття), ГУКА́ТИ, ВИКРИ́КУВАТИ, ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКЛИКА́ТИ, ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ОКРИ́КУВАТИ рідше, ОКРИКА́ТИ рідше... Словник синонімів української мови
  13. кричати — Крича́ти, кричу́, -чи́ш, -ча́ть; кричачи́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. кричати — КРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. неперех. Видавати крик; волати, галасувати, репетувати. У балці стало щось кричать (Шевч., II, 1953, 187); Вічно товчуться [у заїзді] оті створіння [люди], кричать, метушаться і смітять (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  15. кричати — Крича́ти, -чу́, -чи́ш, одн. в. крикнути, -ну, -неш гл. Кричать. Кричить — на десятій вулиці чутно. Ном. № 3452. Кричать сови, спить діброва, зіроньки сияють. Шевч. 77. Ой як крикнув Гамалія. Шевч. 61. Стара крикнула, кинулась до його і заголосила. Левиц. Словник української мови Грінченка