кровник

КРО́ВНИК, а, ч.

Ворог за звичаями кровної помсти.

Всяк знає: утигури – кровники кутригурам. Були часи, коли одними стійбищами жили, cпільно в походи ходили і здобували в ратних потугах звитягу за звитягою. Відтоді ж, як не змирили між собою хани-брати та поділились на два роди-племені, .. дійшло між кровними колись племенами до справжньої січі (Д. Міщенко).