кровний

КРО́ВНИЙ, а, е.

1. Який має спільних предків; рідний за кров'ю.

Як це буває в хорошій сім'ї, яка .. не забуває, що вона – кровна рідня, – стан гострої неприязні [між братами] існував недовго (Григорій Тютюнник);

Кровна сім'я розпадається, кровні брати навіть стають до герцю один супроти одного, а вогняні побратими віддають свою душу й життя за братів (О. Бердник);

Сонька, не спiльна похресниця, а їхня кровна дитина, навпаки, аж свiтилася вiд щастя (Г. Вдовиченко);

// Який ґрунтується на походженні від спільних предків.

Узяв він багато від батька, а батько від діда ... і так аж у сиву, бозна-яку давнину тягнеться нить, спільна для всіх кровна жилочка (В. Шкляр);

Необхідною умовою одруження була відсутність кровного споріднення (з наук.-попул. літ.).

2. перен. Який ґрунтується на духовній близькості, спільності інтересів; міцний, нерозривний.

Народність їх [Пушкіна, Шевченка, Міцкевича] полягає у кровному зв'язку з народом (М. Рильський);

Кровна дружба була одним з важливих факторів непереможності скіфів (із журн.).

3. перен. Який глибоко хвилює когось, безпосередньо стосується кого-небудь; близький (у 5 знач.).

З якою пристрастю він сперечався Про діло кровне – про літературу! (М. Рильський);

Щодо купчихи, то вона б висловилась і трохи міцніше, якби довелося боронити свої кровні інтереси (Б. Левін);

Підготовка молодої зміни дослідників – наша кровна справа (із журн.).

4. Корінний, природний; з діда-прадіда.

Максим Бортняк, кровний хлібороб.., встає до роботи вдосвіта (В. Бабляк);

– Скривдила мене твоя мати... Відштовхнула. Іще коли маленькою ти була, хотів повернутися. Не пустила й до двору. А двір же мій, кровний (Микита Чернявський).

5. Породистий, чистокровний (про тварин).

Вчетверте, як підпалили стайні з кровними орловськими рисаками та комори з пшеницею, то вранці пана одвезли до лікарні (Л. Смілянський);

На Вавілова його [Лобанова] поява впливає, як удар батога на кровного скакуна (В. Собко).