кротячий

КРОТЯ́ЧИЙ, а, е.

Прикм. до кріт.

Прозорий перший туман злегка засивівся по вибалках, рясно всипаних горбиками підземних кротячих поселень (О. Гончар);

– Дивіться, скільки тут всякої степової браті оселилося! Оно Їжак зіщулився, он Павучисько гасає з переляку, нора оно свіжа кротяча (Григір Тютюнник);

* У порівн. Висока щось кричала.., аж її роток манячив здалеки, неначе кротяча нора (І. Нечуй-Левицький);

// Власт., притаманний кроту.

Тоскно думала [жінка] про свою долю: чом їй не трапилась добросердна людина, без лихої іскри у грудях, без кротячих потайників у мізку, без хитрувань перед богом і людьми (М. Стельмах);

Маленькі кротячі очиці Матейка нишпорили по підлозі, по стінах, по стелі: усе вже вивезено (К. Гриб);

Ці люди роками із маніакальною і кротячою нехитрою вправністю риються у землі – і що мають? Гроші, славу? (С. Процюк);

// Пошитий із хутра крота.

На відміну від інших хутряних виробів кротячі шуби характеризуються не лише високою теплоізоляцією, але й вологостійкістю навіть у дощову та сніжну погоду (із журн.).