1. Словник української мови в 11 томах

кротячий

КРОТЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до кріт.

Прозорий перший туман злегка засивівся по вибалках, рясно всипаних горбиками підземних кротячих поселень (Гончар, III, 1959, 306);

Висока щось кричала.., аж її роток манячив здалеки, неначе кротяча нора (Н.-Лев., І, 1956, 474);

*Образно. Кротячі підсліпуваті халупи, завалені гноєм дворища воно [сонце] безжалісно виставляло на показ чи посміховисько (Стельмах, II, 1962, 113);

// Пошитий із хутра крота.

Кротяче манто.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кротячий — кротя́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кротячий — -а, -е. Прикм. до кріт. || Пошитий із хутра крота. Кротяче манто. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кротячий — Кертичний Словник чужослів Павло Штепа
  4. кротячий — КРОТЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до кріт. Прозорий перший туман злегка засивівся по вибалках, рясно всипаних горбиками підземних кротячих поселень (О. Гончар); – Дивіться, скільки тут всякої степової браті оселилося!... Словник української мови у 20 томах