кружляння

КРУЖЛЯ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. кружля́ти.

Від невпинного кружляння навколо жорна тьмарилося йому в голові (З. Тулуб);

Побачивши, що чарки починають чимраз, то скорше кружляти, і що тому кружлянню й кінця не видно, висунувся [Чуйкевич] непомітно з мисливського круга, взяв за поводи свого коня і побрів на узлісся (Б. Лепкий);

Музика гула, від шаленого кружляння наморочилася голова, один раз Орися заточилася, але Тимко підтримав її рукою (Григорій Тютюнник);

Він кидав оком .. на ластівку в кружлянні, в доторку до поверхні води (В. Барка);

Що поробляє вона зараз? Спить? Чи, може, теж блукає по Києву, сумовито поглядаючи на карнавальне кружляння сніжинок? (М. Дашкієв);

Машини кружляли, перехняблювались, петляли десь. Зупинялися. Знову їхали. Нарешті, по довгому такому кружлянні, машини стали (І. Багряний);

Раз сталося так, що після дводенного кружляння по пущі вони опинилися на березі тої самої річки, навіть коло того самого броду, через який переходили (П. Загребельний);

Вже збагнула [людина], що вона – тільки невелика .. частка неосяжної матерії, вічне кружляння енергії (Ю. Мушкетик).