кружляти

КРУЖЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок.

1. Рухатися навколо кого-, чого-небудь, описуючи кола.

Знов рушив [Скиба] навколо скирт кружляти (А. Головко);

Фобос кружляє навколо планети втричі швидше, ніж сама планета навколо осі (О. Бердник);

Хоч я давно вже вивчив, що земля кружляє навколо сонця, однак підсвідомо ще вірю в те, що весь видимий світ обертається довкола мами (А. Дімаров);

Кружляю так довкола Хортича, коли чую – наші кричать з-за верб (І. Білик);

Хазяйські пси наче показилися. Кружляють навколо – й кроку не ступити (Люко Дашвар);

* Образно. Нудно, важко .. жити без любові до чогось або до когось .. Чи не вона – той центр, що довкола нього кружляє життя людини? (Ю. Шовкопляс);

// по чому, чим. Ходити, походжати, їздити і т. ін., описуючи кола.

Поїзд кружляв по схилах Карпат (Д. Бузько);

Тодосiй кружляв по камерi важкими поривчастими кроками нервово розладженої людини (Р. Андріяшик);

// перен. Постійно перебувати біля когось, чогось.

Коло неї [річки] кружляють рибалки з вудками й приманками (І. Франко);

Веселий хлоп'ячий рій кружляв навколо .. Мічуріна (О. Довженко);

// перен. Переміщатися, передаватися по колу (про чарку, келих і т. ін.).

Чарка пішла кружляти, і дедалі в хаті робилося голосніше (С. Васильченко);

Кружляли чарки з горілкою, лунали сміхи (Мирослав Ірчан);

// перен. Поширюватися (про чутки, поголоски і т. ін.).

По тюрмі почали кружляти таємничі й неймовірні чутки (І. Багряний);

Кружляли різні чутки (В. Козаченко);

Особа Целіни Зигмунтовської цікавила багатьох. Навколо Франка почали кружляти, як казав Микола Вороний, “глухі чутки” (Р. Горак).

2. кого, що і без прям. дод. Рухати по колу; крутити (у 1 знач.).

Тимко глибше насунув шапку на голову, схопив Коростильова, як дитину, на руки і почав кружляти його навколо себе, аж у того вітер свистів у вухах (Григорій Тютюнник);

Джавала повільно підніс до носа келиха і почав легенько ним кружляти так, аби вино розливалося по склу, виявляючи свій букет (Ю. Винничук);

// чим. Швидко крутити; завихрювати (про вітер, віхолу і т. ін.).

Вітер скаженів, кружляв сніжними вихорами, засипав тундру... (М. Трублаїні);

// безос., ким, чим і кого, що.

Потім він опустився на воду, і ним почало кружляти з неймовірною швидкістю (О. Довженко);

Наче в якомусь штормі, кружляло матроса всю дорогу (В. Кучер).

3. з ким і без дод. Танцювати (у 1 знач.), описуючи кола.

[Годвінсон:] Ой, що я чую? .. Недоліток в танку несамовитім Кружляє перед постаттю Молоха! (Леся Українка);

Зал в огнях. Кружляють пари, Хвилі музики пливуть (В. Сосюра);

Я все-таки відшукав очима Оленку, яка під мелодійні звуки вальсу .. кружляла із своїм підполковником (Я. Гримайло);

Пари – а було їх десь так чотири – рухалися маєстатично, сходилися й розходилися, кружляли довкола власних осей, робили по два кроки вбік, тоді навзаєм поверталися спинами і знову починали все від початку (Ю. Андрухович).

4. над чим і без дод. Плавно літати, описуючи кола.

Птахи кружляли над плавнями цілими хмарами (М. Коцюбинський);

Дев'ять літаків летіли над нами, потім почали кружляти над узліссям (Л. Смілянський);

Лелеки довго кружляли над вербою (С. Скляренко);

До кімнати .. залетіла бджілка і весело загула, кружляючи над мискою (П. Кочура);

Вони [апельсини] бризкали соком, і оси відразу ж почали кружляти наді мною (С. Жадан);

// Опадати додолу, описуючи кола.

І враз вітер заскакав круг нас, і, кружляючи, спадало листячко із клену (П. Тичина);

Кружляло осіннє листя, з неба долинало курликання журавлів (М. Руденко);

// Витися, зависати в повітрі (про пил, сніг і т. ін.).

Вже перший сніг кружляє над землею І тихо падає (М. Рильський);

Дощу нема й тепер. Чорні стовпи [пилу] кружляють у степу (В. Кучер);

– Та де там той хліб! Молотиш, молотиш, а намолоту ніякого – сама полова кружляє (М. Стельмах);

Над ближчими кварталами – запах толу, кружляє сажа (О. Гончар).

5. Мести, віяти (про вітер, хуртовину і т. ін.).

Один поза одним несеться [вихор], кружляє (І. Манжура);

Вітер на просторі рвав, кружляв кущами, хвиля за хвилею ганялась навперейми (М. Івченко);

Запахло дужче осінню: листя пожовкле, як із кульбаби пух, вітер рвав і кружляв ним по голих городах (А. Головко);

Невдовзі смерч наблизився, кружляючи з дивовижною швидкістю (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).

6. Їздити, ходити кружним шляхом.

– Хоч-не-хоч, а доведеться тепер .. кружляти об'їздами до самісінької ночі (М. Стельмах);

Але якщо по “латці” можна було проїхати, не намокнувши до нитки і не промерзнувши до кісток, ми їхали прямо, щоб не кружляти Рівниною без крайньої потреби (О. Авраменко, В. Авраменко);

// Пересуватися, час від часу змінюючи напрям руху; петляти (у 1 знач.).

[Довбуш:] Ми теж уже в дорогу. Мусимо кружляти, щоб не зустріти погоні (Б.-І. Антонич);

Старезний .. дідів човен поплив .. по квітучому садку, кружляючи поміж кущів порічки, аґрусу (О. Довженко);

Вони ж так довго їхали-їхали, кружляли, повертали, часом гнали чимдуж, а заїхали – всього лише на другий кінець міста (І. Багряний);

// Ходити манівцями, збившись із шляху; блукати (у 1 знач.).

Цілу ніч він кружляв у якихось бескеттях, кам'яних лабіринтах (О. Гончар);

* Образно. А потім знов хотіла написати, та от і тепер кружляю, кружляю, а все вертаюсь до того самого (Леся Українка).

7. перен. Здійснювати кругообіг чого-небудь у живому організмі; текти (перев. про кров).

Кров, що бухала їй до лиця, мов уся зледеніла й перестала кружляти (Н. Кобринська);

Се так гріється хлоп'ятко – вірить в кров палермітанську [жителя Палермо], що кружляє в нього в жилах, більш, ніж в той чужий вогонь (Леся Українка);

Повітря було чисте й свіже та здорове. Це дуже корисно вплинуло на здоров'я Олексія. Кров кружляла живіше (А. Чайковський);

Чує [Мотря], як б'ється її серце, як кров кружляє по жилах, пальці дрижать (Б. Лепкий).

8. що і без прям. дод., розм. Те саме, що кружа́ти 1.

Всі раділи, веселились, гуляли, мед-вино кружляли (з казки);

Вони ж усе їздять до нас, сватами звуться, кружляють (Ганна Барвінок);

Після закуски вони почали кружлять пиво (І. Нечуй-Левицький);

Зі самого ранку біля шинків – стовпища: регочуть, пхаються до шинквасів, грають на кобзах, пробують силу козаки, п'ють. Кружляють поставці по кругу (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кружляти — (переміщатися за колом) колувати, колесити, крутитися. Словник синонімів Полюги
  2. кружляти — кружля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. кружляти — Колувати; (в танці) ОБЕРТАТИСЯ; (- чутки) ходити, циркулювати; (що, у виру) крутити; (їхати кружка) колесувати; (- кров у тілі) текти, струмувати; пиво) Р. пити; кружеляти, круженяти, кружати. Словник синонімів Караванського
  4. кружляти — див. вирувати; іти; крутитися; пиячити; тинятися; ходити Словник синонімів Вусика
  5. кружляти — [кружл’атие] -л'айу, -л'айеиш Орфоепічний словник української мови
  6. кружляти — -яю, -яєш, недок. 1》 неперех. Рухатися навколо кого-, чого-небудь, описуючи кола. || по чому. Ходити, походжати, їздити, описуючи кола. || перен. Постійно перебувати біля когось, чогось. || перен. Переміщатися по колу (про чарку, келих і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. кружляти — див. кружити Словник чужослів Павло Штепа
  8. кружляти — БЛУКА́ТИ (рухатися навмання, не знаючи дороги), БЛУДИ́ТИ, ПЛУ́ТАТИ розм., ПЛУ́ТАТИСЯ розм.; КРУЖЛЯ́ТИ (ходити манівцями, збившись зі шляху). Встали вони (брати) й знов пішли блукати по лісі й ніяк не могли знайти стежки або шляху (І. Словник синонімів української мови
  9. кружляти — КРУЖЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. неперех. Рухатися навколо кого-, чого-небудь, описуючи кола. Знов рушив [Скиба] навколо скирт кружляти (Головко, І, 1957, 345); Хай собі кружляє, обертається. Хоч круг лампочки, земля стара!.. Словник української мови в 11 томах
  10. кружляти — Кружля́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Кружиться, рѣять въ воздухѣ. Як спускали домовину в яму, то все над нею білі голуби кружляли. МВ. І. 79. 2) Нить. Пообідавши, стали кружляти горілку. Стор. І. 204. А в тій корчмі два чужоземці: ой їден чужоземець мед-вино кружляє. Чуб. V. 393. Словник української мови Грінченка